Моря затоки протоки атлантичного океану

Географія — Олійник Я.Б. — 6.3. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки і протоки

Географія / Географія — Олійник Я.Б.

Світовий океан — безперервна водна оболонка земної кори (океаносфера), що оточує материки. Він становить 70,8 % (361 мли км 2 ) земної поверхні, у ньому зосереджено 96,5 % (1370 млн.км 3 ) усіх вод планети. Залежно від будови дна, обрисів материкових берегів, руху вод структура Світового океану складається з океанів, морів, заток і проток.

Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Світовий океан поділяють на 4 океани: Тихий (площа 178,7 млн. км 2 , об’єм води 710 млн.км 3 , пересічна глибина 3984 м). Атлантичний (91,6; 330; 3602), Індійський (76,2; 283; 3736), Північний Льодовитий (14,7; 18; 1220). Межі океанів проводять по материках та островах, а у водних просторах — по меридіанах мисів: мис Горн (о. Вогняна Земля) між Тихим і Атлантичним, мис Голковий між Атлантичним та Індійським, мис Південний (о. Тасманія) між Індійським і Тихим. Межі Північного Льодовитого океану з Атлантичним — підводні підвищення північніше Північного полярного кола, Тихого — Берингова протока. Окремі дослідники називають п’ятий — Південний океан, до якого включають води Південної півкулі між Антарктидою і південними закінченнями материків Південної Америки, Африки та Австралії. Але на міжнародному гідрографічному конгресі в Монако в 1952 р. було прийнято рішення не виділяти Південний океан у самостійний. Одночасно там же був «ліквідований» Північний Льодовитий океан, який приєднали до Атлантичного океану як внутрішнє Полярне море. Та не всі вчені світу погодилися з цим рішенням, і тому на багатьох картах Північний Льодовитий океан фігурує як самостійний, а також на деяких картах відновлено назву Південного океану.

Море — частина Світового океану, що відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. За ступенем відокремлення і режимом є внутрішні моря — це ті, що знаходяться глибоко в суходолі і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське, Чорне, Середземне. Окраїнні моря — це ті, що недалеко в суходолі й відокремлюються від океану островами, півостровами і нерівностями дна, як-от Берингове. До міжострівних морів належать Яванське, Сулавесі та ін. Усього на планеті налічується до 60 морів. Вони займають близько 60 % площі Світового океану.

Затока — частина акваторії моря (або океану), що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном. За походженням розрізняють океанічні й морські затоки, за формою—воронкоподібні, витягнуті, розгалужені, за властивостями вод — опріснені, солонуваті, солоні, за глибиною—мілководні й глибоководні. Наприклад, Одеська, Біскайська, Бенгальська затоки.

Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки суходолу і з’єднує суміжні водні басейни або їхні частини. Наприклад, Керченська протока сполучає Азовське і Чорне моря.

6.4. Суходіл в океані

Рельеф дна Світового океану — поверхня дна океану, розвинута в межах різних типів земної кори: континентального, перехідного та океанічного. Основні структурні елементи цього рельєфу: а) рівнина підводної окраїни материків та великих островів (континентальний шельф); б) материковий схил; в) материкове підніжжя; г) ложе океану із серединно-океанічними і складчасто-бриловими хребтами, океанічними валами, підвищеннями і плато.

Континентальний шельф має порівняно рівну і плоску поверхню з кутом нахилу меншим, ніж один градус. Вона положисто тягнеться до глибини 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

Материковий схил тягнеться в середньому до глибини не менш як 2000 м. Нахил поверхні схилу збільшується до 4—7°, а іноді і значно більше. Характеризується різким розчленуванням рельєфу: наявністю частих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Підводні каньйони починаються здебільшого на зовнішньому шельфі. Багато з них є продовженням наземних річкових долин: Конго, Нігеру, Амазонки, Міссісіпі, Колумбії, Колорадо.

Деякі каньйони проходять дном океанів, не маючи початку на шельфі; їх називають серединно-океанічними. За розмірами вони найрізноманітніші. Наприклад, в Північній Атлантиці Північно-Західний проходить від Девісової протоки до паралелі 40° пн. ш. і простягається на 3200 км, огинаючи континентальний схил Північної Америки. Його ширина від 2 до 9 км, а глибина врізу досягає 200 м.

Материкове підніжжя — це межа перехідної та океанічної земної кори, де відкладається потужна товща пухких порід. Воно являє собою слабо нахилену рівнину.

Ложе океану займає найнижчий рівень земної поверхні — від 4000 до 5000—6000 м глибини між материковим підніжжям та серединно-океанічними хребтами. Ложе складене земною корою океанічного типу і характеризується слабкими вертикальними рухами. Поряд з плоскими ділянками на ньому трапляються підводні хребти, обширні підняття — плато, пороги, що тягнуться від одного берега океану до іншого.

Серединно-океанічні хребти — це вели підводні гірські споруди, здебільшого посередині океанів. Вони складаються з кількох подовжніх пасом. У них зустрічаються числен поперечні розломи, з якими також пов’язані глибокі підводні каньйони. Найбільші хребти — Середин но-Атлантичний і Східно-Тихі океанський. Серединно-Атлантичний хребет простягається на 20 000 км від островів Шпіц бергену до Антарктиди. На південь від Африки він з’єднується з Африкансько-Антарктичним хребтом і переходить у Західно-Індійський хребет, який у середній частині океану називається Центральним Індійським. Далі Цент рольний Індійський хребет через Австрало-Антарктичне підняття переходить у Південно-Тихоокеанське підняття, а останнє — у Східно-Тихоокеанське.

У рельєфі океанічного дна є також вулканічні конуси, великі улоговини. На великих підняттях океанічного дна розмішено багате вулканічних гір, які виступають на поверхню групами островів. Це, наприклад, Маршалові. Гавайські, Полінезійські, Алеутські, Курильські острови.

На дні океанів багато плоских або слабо нахилених частин дна океанів, відокремлених віл улоговин виступами. Вони називаються плато. Від шельфів вони відрізняються тим, що знаходяться на глибині від 1 до 2 км та більше. Наприклад, Фолклендське плато на схід від Фолклендських островів.

Острови — невеликі (в порівнянні з материками) ділянки суші, з усіх боків оточені водою. На Землі декілька тисяч островів. Зустрічаються поодинокі острови, групи островів (архіпелаги) і ланцюжкові. Є острови морські, океанічні, річкові та озерні. За походженням вони бувають материкові й самостійні (вулканічні й коралові).

Материкові острови — ділянки суші, відокремлені від материка в результаті опускання суші. Вони розміщені на підводній основі материків (Гренландія, Нова Гвінея, Нова Зеландія, Великобританія, Нова Земля).

Вулканічні острови — острови, які виникли внаслідок вулканічних вивержень на дні океанів і морів. Вулканічні острови невеликі, часто вони піднімаються на значну висоту над водою і мають форму вулкана. Вулканічні острови розташовані групами, утворюючи ланцюжки гір (Курильські, Гавайські).

Коралові острови утворюються будовами коралових поліпів. Коралові поліпи живуть великими скупченнями на глибині до 50 м. Прикріплюючись до твердого дна моря, вони наростають зверху, поширюються в ширину. Утворюють витягнуті в довжину рифи і невеликі низовинні острови кільцеподібної форми — атоли. Коралові поліпи можуть жити в океанічній воді з температурою не нижче +20 °С, тому коралові острови зустрічаються лише в морях жаркого поясу, між 30° пн. ш. і 30° пд. ш. (Великий Бар’єрний риф).

До найбільших островів належать: Гренландія (2176 тис. км 2 ), Нова Гвінея (829 тис. км 2 ), Калімантан (734 тис. км 2 ), Мадагаскар (590 тис. км 2 ).

Півострови—ділянки суші, оточені з трьох боків водою, а з четвертого сполучені з сушею. Півострови утворюються головним чином під впливом тектонічних рухів земної кори, що спричиняють опускання окремих ділянок суші або підняття окремих частин морського дна. Невеликі півострови утворюються внаслідок акумуляції пухкого матеріалу. Найбільший півострів на Землі — Аравійський — розмішений у Південно-Західній Азії. Більш як на 1000 км врізається в Індійський океан півострів Індостан. На північному заході Європи є Скандинавський півострів.

Источник

2.1.2. Моря, затоки і протоки.

Морем називається відокремлена частина океану , що вдається в сушу, або відокремлю- ється від інших його частин островами і має свій особистий гідрологічний режим.

По ступеню відокремленості й особливостям гідрологічного режиму моря розподіляються на чотири групи: 1) середземні; 2) внутрішні; 3) окраїнні; 4) міжострівні.

1. Середземні моря оточені з усіх сторін сушею і спілкуються з океаном однією або кількома протоками. Вони характеризуються значною відокремленістю і тому їх гідрологічний режим в значній мірі відрізняється від океанічного. Це Середземне, Червоне, Балтійське, Біле море.

2. Внутрішні моря, їх називають ще озерами, не мають зв’язку з океаном. До них відносяться Каспійське, Аральське, Мертве.

3. Окраїнні моря є більш чи менш відкритими частинами океану і відокремлені від нього півостровами й островами. Водообмін між цими морями і океаном практично вільний, тому їх режим мало чим відрізняється від режиму океану. До них відносяться Карське море, море Лаптєвих, Східносибірське та інші.

4. Міжострівні моря – це частини океану, відокремлені кільцем островів, пороги в протоках між якими лише в незначній мірі заважають вільному водообміну. Гідрологічний режим цих морів подібний режиму океану. До таких морів відносяться моря Зондського архіпелагу (Сулу, Сулавесі, Банди та ін.).

Крім цього виділяють мілководні та глибоководні моря. Мілководні називають шельфовими морями, а глибоководні – провальні, так як вони розташовані у великих провалах земної кори, глибина їх досягає до кількох кілометрів. Крім цього, в залежності від особливостей гідрологічного режиму, моря розподіляються на холодні та теплі, замерзаючі і не замерзаючі, з припливами та без припливів та інші.

В таблиці 2 приведені найбільш важливі моря Світового океану. Як видно із таблиці 2, саме велике та глибоке — Коралове море, саме мілке – Азовське, а саму малу площу має Мраморне море.

Источник

Географія

6.3. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки і протоки

Світовий океан — безперервна водна оболонка земної кори (океаносфера), що оточує материки. Він становить 70,8 % (361 мли км 2 ) земної поверхні, у ньому зосереджено 96,5 % (1370 млн.км 3 ) усіх вод планети. Залежно від будови дна, обрисів материкових берегів, руху вод структура Світового океану складається з океанів, морів, заток і проток.

Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Світовий океан поділяють на 4 океани: Тихий (площа 178,7 млн. км 2 , об´єм води 710 млн.км 3 , пересічна глибина 3984 м). Атлантичний (91,6; 330; 3602), Індійський (76,2; 283; 3736), Північний Льодовитий (14,7; 18; 1220). Межі океанів проводять по материках та островах, а у водних просторах — по меридіанах мисів: мис Горн (о. Вогняна Земля) між Тихим і Атлантичним, мис Голковий між Атлантичним та Індійським, мис Південний (о. Тасманія) між Індійським і Тихим. Межі Північного Льодовитого океану з Атлантичним — підводні підвищення північніше Північного полярного кола, Тихого — Берингова протока. Окремі дослідники називають п´ятий — Південний океан, до якого включають води Південної півкулі між Антарктидою і південними закінченнями материків Південної Америки, Африки та Австралії. Але на міжнародному гідрографічному конгресі в Монако в 1952 р. було прийнято рішення не виділяти Південний океан у самостійний. Одночасно там же був «ліквідований» Північний Льодовитий океан, який приєднали до Атлантичного океану як внутрішнє Полярне море. Та не всі вчені світу погодилися з цим рішенням, і тому на багатьох картах Північний Льодовитий океан фігурує як самостійний, а також на деяких картах відновлено назву Південного океану.

Море — частина Світового океану, що відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. За ступенем відокремлення і режимом є внутрішні моря — це ті, що знаходяться глибоко в суходолі і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське, Чорне, Середземне. Окраїнні моря — це ті, що недалеко в суходолі й відокремлюються від океану островами, півостровами і нерівностями дна, як-от Берингове. До міжострівних морів належать Яванське, Сулавесі та ін. Усього на планеті налічується до 60 морів. Вони займають близько 60 % площі Світового океану.

Затока — частина акваторії моря (або океану), що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном. За походженням розрізняють океанічні й морські затоки, за формою—воронкоподібні, витягнуті, розгалужені, за властивостями вод — опріснені, солонуваті, солоні, за глибиною—мілководні й глибоководні. Наприклад, Одеська, Біскайська, Бенгальська затоки.

Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки суходолу і з´єднує суміжні водні басейни або їхні частини. На

Источник

Урок «Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані»

Тема. Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані.

Практична робота № 6 (початок). Позначення на контурній карті морів, проток, заток, островів; річок, озер, водоспадів.
Мета: сформувати в учнів знання про Світовий океан і його частини; розвивати пізнавальну активність; забезпечити розвиток логічного та просторового мислення; вміння працювати з фізичними, контурними картами; виховувати любов до природи.

Типи уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: карта півкуль, атласи, контурні карти, підручники, глобус.

ХІД УРОКУ

Епіграф уроку. «Вода! Ти не просто необхідна для життя, ти і є саме життя». Антуан де Сент-Екзюпері

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Вправа «Асоціація». Запишіть асоціації зі словом «вода», які виникають у вас.

III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Вода — найдивовижніший мінерал на Землі. Дивовижний, тому що вона створює умови для розвитку і росту різноманітних форм життя. Водні маси впливають на клімат континентів.

Вправа «Мозковий штурм».

Чому без води загине все живе на планеті?

Яке значення має вода?

Отже на сьогоднішньому уроці ми почнемо розкривати таємниці Світового океану. Тема нашого уроку «Світовий океан та його частини», ми з вами з’ясуємо поняття Світовий океан та його складові частини: моря, затоки, протоки, острови, півострови.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. 3 яких частин складається Світовий океан.

Вправа «Робота з картою». Розгляньте карту півкуль, визначте, що входить до складу водної оболонки. Назвіть частини гідросфери.

Розповідь учителя.

Слово «океан» прийшло до нас з давньогрецьких міфів. Так називали бога однойменної великої ріки, яка омиває увесь земний світ. Звідси й з’явилося поняття «світовий океан». Простори, охоплені ним, такі значні, що нашу планету іноді називають водною планетою.

Світовий океан такий великий, що материки на його поверхні, яку називають акваторією, виглядають як острови. Проте саме материки поділяють Світовий океан на основні частини акваторії, що дістали назви Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани. Кожний з океанів має свої природні особливості. Водночас усі океани мають багато спільного, оскільки їхні води вільно сполучаються і перемішуються.

Повідомлення учнів. Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан,

Північний Льодовитий океан.

Розповідь учителя.

Частини океанів, які глибоко заходять у суходіл або відокремлені від океанів островами і півостровами, називають морями. Розрізняють окраїнні, Середземні та міжострівні моря. Окраїнні моря розміщуються по окраїнах материків і мало вдаються в суходіл, як-от: Баренцове в Північному Льодовитому океані, Аравійське в Індійському океані, Берингове в Тихому океані.

Середземні моря розташовуються всередині материка або між материками і з’єднуються з океаном однією або кількома протоками. Прикладом морів цього типу є Чорне, Середземне й Азовське в Атлантичному океані, Біле море в Північному Льодовитому океані, Червоне море в Індійському океані.

Міжострівні моря розміщуються між островами. Прикладом морів цього типу є Яванське, Банда в Тихому океані.

Частину океану або моря, що глибоко вдається у суходіл, але має вільний зв’язок з океаном, називають затокою. Б окремих випадках назва «затока» історично закріпилася за такими частинами Світового океану, що є по суті морями, як, наприклад, Мексиканська, Гудзонова або Перська затоки.

Відносно вузьку частину водного простору, що сполучає дві сусідні водойми і роз’єднує ділянки суходолу, називають протокою. Прикладами проток є Керченська, Босфор, Магелланова, Гібралтарська

Вправа «Робота з картою». Використовуючи карту назвати окраїнні, середземні, між острівні моря.

Вправа«Nota bene». Скласти схему «Частини гідросфери».

2. Наскільки глибоким є океан.

Розповідь учителя.

Океанічне дно розташоване на різній глибині. Найглибшим є Тихий океан

(11 022 м — Маріанська западина), а наймілководнішим — Північний Льодовитий океан (5527 м — Гренландське море). Атлантичний океан за максимальною глибиною (8742 м — жолоб Пуерто-Рико) випереджає Індійський (7725 м — Зондський жолоб). Однак за середніми глибинами Індійський океан (3890 м) попереду Атлантичного (3600 м).

Подібно до того, як для позначення висот на суходолі використовується шкала висот, так для позначення різних глибин океану застосовується шкала глибин. Вона будується з використанням блакитного і синього кольорів за принципом, що глибше, то темніший колір — від блакитного до темно-синього кольору.

Вправа «Робота з картою». Показати на карті найглибші місця в океанах, позначити їх на контурній карті.

3. Звідки острови в океані.

Розповідь учителя

Порівняно невелику ділянку суходолу, з усіх боків оточену водами океану або моря, називають островом. Трапляються поодинокі острови й групи островів — архіпелаги. Наприклад, у Тихому океані налічують щонайменше 7000 островів і архіпелагів.

Острови утворюються по-різному. Колишні частини материка, що відокремились унаслідок рухів земної кори, це острови материкового походження, як-от Гренландія чи Мадагаскар. Острови можуть бути вулканічного походження, наприклад Гавайські. Острови можуть утворюватися також завдяки діяльності живих організмів. Прикладом є Великий Бар’єрний риф — скупчення коралових островів, утворених біля північно-східних берегів Австралії кораловими поліпами (морськими організмами).
V. Практична робота № 6. Позначення на контурній карті морів: Чорне, Азовське, Середземне, Червоне, Балтійське; протоки: Керченська, Гібралтарська, Магелланова, Дрейка, Берингова; затоки:. Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська; островів: Великобританія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея; півостровів: Аравійський, Кримський, Індостан, Лабрадор, Скандинавський, Сомалі; Маріанської западини.

VІ. Закріплення нових знань, умінь, навичок

1. Що зветься Світовим океаном?

2. Які є основні частини Світового океану?

3. Чим відрізняється затока від протоки?

4. Що відмінного між архіпелагом та островом?

5. Яким може бути походження островів в океані?

6. Які моря розрізняють за місцем положення?

Вправа «Знайди зайве слово» Яке поняття об’єднує назви географічних об’єктів.

• Атлантичний, Тихий, Аравійський, Індійський.

• Чорне, Середземне, Саргасове, Мадагаскар.

• Гренландія, Кримський, Мадагаскар, Тасманія.

• Аравійський, Сомалі, Скандинавський, Індійський.

• Дрейка, Карибське, Магелланова, Берингова.

VI. Підсумок уроку. Рефлексія

Вправа «Всесвіт». Уявіть, що ми сьогодні мандрували у Всесвіті. Висловіть свої враження про урок, коротко схарактеризувавши кожну із трьох планет.

Планета почуттів (мої почуття)___________________________

Планета думок (найбільш важливим і цікавим було) ___________

Планета дій (де можу застосувати)_________________________

VII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 44.

Скласти кросворд за номенклатурою Світового океану.

Використана література:

1. Пестушко В.Ю. Географія : підруч. для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закл./В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. — К.: Генеза, 2014. — 256 с. ISBN 978-966-11-0423-4.

2. Анна-Марія Богосвятська. Посібник для вчителя-практика «Сучасний урок: скарбничка прийомів рефлексії»

Источник