Особливості органічного світу індійського океану

Клімат і води Індійського океану. Органічний світ і природні ресурси

§ 22. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси

Клімат і води

У розподілі температури вод Індійського океану також чітко простежується зональність. З віддаленням від екватора і тропіків до високих широт води стають дедалі холоднішими. Прибережні тропічні води Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Так, температура вод у Червоному морі та Перській затоці становить +34°С — +35°С, а біля берегів Антарктиди — -1,8°С.

Від температури води залежить і температура повітря. Найкраще повітря прогрівається в екваторіальних і тропічних широтах, де його температура впродовж року становить +27°С — +32°С, а на півночі Аравійського моря і Бенгальської затоки влітку досягає +40°С.

Широтна зональність добре помітна також і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіальних широтах тут випадає за рік близько 3 000 мм опадів. У районі тропіків — у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійського моря — їх кількість не перевищує 100 мм за рік.

Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34‰, то у тропічному поясі — 37‰. У Червоному морі, де сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність, спостерігається найвища солоність океанічних вод у світі — близько 42‰.

На клімат Індійського океану активно впливає величезний материк Євразія, з яким пов’язана мусонна циркуляція. Під її впливом перебувають також поверхневі води океану, які періодично змінюють свій напрям руху.

Взимку материк значно охолоджується, тут формується область високого атмосферного тиску. Звідси потужний потік повітря рухається на південь, де над теплим океаном тиск знижений. Так утворюються зимові мусони, які переносять в океан сухе і прохолодне повітря. Влітку суходіл швидко прогрівається, і атмосферний тиск над ним відповідно знижується. Виникає літній мусон, який переносить з океану на материк дуже тепле вологе морське повітря.

Така атмосферна циркуляція змушує водні маси на півночі Індійського океану також змінювати напрями свого руху двічі за рік. Морські течії утворюють тут так званий мусонний кругообіг: Південна Пасатна течія, біля берегів Африки — Сомалійська течія і Мусонна течія, що прямує вздовж узбережжя Євразії.

Знайдіть ці течії на картах атласу

Півроку води в такому кругообігу рухаються за годинниковою стрілкою, а наступні півроку — проти неї.

Літні мусони настільки потужні, що зганяють біля берегів Африки поверхневі теплі води. Їхнє місце займають порівняно холодні води, які піднімаються з глибин океану. Ось чому Сомалійська течія улітку холодна.

У південній частині Індійського океану циркуляція повітряних і водних мас приблизно така сама, як і на півдні Атлантичного та Тихого океанів. Морські течії тут рухаються проти годинникової стрілки, утворюючи величезний кругообіг.

За картою атласу порівняйте кругообіги морських течій у південних частинах Індійського, Атлантичного і Тихого океанів.

Органічний світ і природні ресурси

Рослинність і тваринний світ Індійського океану мають багато спільного з органічним світом західної частини Тихого океану. Це пояснюється вільним обміном між ними водних мас.

Найбагатший органічний світ — на півночі Індійського океану, де відомі численні види риб — сардинела, нототенія, тунець, скумбрія, летючі риби, багато акул, скатів (мал.52). Разом з річковими водами в океан потрапляє велика кількість поживних речовин, з якими пов’язаний розвиток планктону. Внаслідок його бурхливого розмноження вода іноді починає «цвісти», змінюючи при цьому свій колір (звідси, наприклад, назва Червоного моря). У прибережних водах багато коралів (мал. 53), зустрічаються морські зірки (мал.54), черепахи (мал.55).

Південні тропічні райони Індійського океану значно бідніші на органічний світ. Виняток становлять прибережні води Африки і Мадагаскару, де на поверхню піднімаються глибинні води, багаті на органічні рештки. Тут знаходиться головний промисловий район океану.

У помірних і полярних широтах Індійського океану водяться численні ссавці: кити, ластоногі, дельфіни, живе багато кальмарів. Серед птахів трапляються альбатроси, фрегати, пінгвіни.

Індійський океан відомий значними запасами нафти і газу, які розробляються на його шельфі. Найбільшим у світі постачальником нафти є район Перської затоки. У Червоному морі виявлені поклади залізних і мідних руд.

У зв’язку з інтенсивним видобутком нафти й газу на півночі Індійського океану його води часто забруднюються нафтопродуктами. Це створює серйозну загрозу для всього живого в океані, а також для населення узбережних районів.

1. Клімат Індійського океану своєрідний завдяки мусонній циркуляції.
2. Морські течії в океані змінюють свій напрям і властивості за сезонами.
3. В Індійському океані найтепліші та найсолоніші води.
4. На дні Індійського океану є величезні поклади нафти й газу, його води багаті на біологічні ресурси.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що спільного та відмінного в циркуляції атмосфери над Індійським, Атлантичним і Тихим океанами?
2. Де і чому в Індійському океані спостерігаються найвищі температури повітря і води?
3. Назвіть течії Індійського океану, що змінюють свій напрям двічі за рік. Поясніть причини такого явища.
4. Де і чому найбагатше життя у водах Індійського океану?

Червоне море — найтепліше море планети. Середня температура його води в лютому +18°С на півночі і до +27°С на півдні. Цікаво, що у Червоному морі виявлені й найтепліші глибинні води Світового океану. Температура їх сягає +21°С — +22°С. Це пов’язано з високим підводним порогом Баб-Ель-Мандебської протоки, яка з’єднує Червоне море з відкритим океаном. Поріг заважає проникненню в море глибинних холодних вод з Індійського океану. Червоне море утримує перше місце в світі й за солоністю вод, яка дорівнює 42‰.

У зонах розколин Червоного моря було виявлено потужні виходи гарячих вод з температурою до +70°С. Солоність їх досягає 300-350‰. Хімічний склад відрізняється від вод Світового океану. Вони вміщують великі запаси срібла, заліза, міді, олова тощо. Такі води є, по суті, розсолами. Розсоли Червоного моря безпосередньо вивчалися під час дослідження морського дна за допомогою глибоководних апаратів. Спроби пройти крізь розсоли виявилися невдалими, оскільки щільність їх надзвичайно висока. При цьому люди стали свідками унікального явища — підводного солоного «озера», на якому можна було бачити хвилі. Уздовж краю «озера» помітно було сміття, яке затонуло в морі і яке його хвилі викинули на «берег».

Аравійське море і Бенгальська затока

Аравійське море і Бенгальська затока, розташовані на півночі Індійського океану, знаходяться в одних широтах. Сильне випаровування мало б зумовити однаково високу солоність вод як у морі, так і в затоці. Проте води цих водойм помітно відрізняються за вмістом солей. Причиною є літні мусони. Проходячи осторонь Аравійського моря, вони приносять у Бенгальську затоку велику кількість атмосферних опадів. Разом з річковими водами опади й утворюють поверхневий шар опрісненої води. Завдяки цьому влітку солоність вод Бенгальської затоки падає до 30‰ і навіть до 20‰. Ще менша вона в місцях впадіння річок у затоку.

Свого часу неподалік тропічних берегів Африки було спіймано рибу, яка викликала справжню сенсацію в науковому світі. Йдеться про доісторичну рибу целакант (мал. 56), що, як вважалося, вимерла ще 70 млн років тому. Проте 1938 р. в африканських водах целакант був уперше виловлений живим. З часом учені одержали ще кілька десятків екземплярів. Проте всі вони, опинившись на поверхні, швидко гинули з невідомих причин.

Найбільша за довжиною протока Світового океану — Мозамбіцька. Довжина її близько 1760 км, ширина — від 422 до 925 км.

Источник

ТЕМА 3. ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН

Конспект № 50

Індійський океан. Географічне положення. Рельеф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей на прилеглих материках

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає характерні риси географічного положення океану, його природні ресурси;

• наводить приклади форм рельєфу дна океану, течій, представників органічного світу;

• позначає і показує на карті вже відомі географічні об’єкти, а також:

підводні хребти: Західно-Індійський, Аравійсько-Індійський, Австрало-Антарктичний; Зондський глибоководний жолоб;

течії: Сомалійська, Мадагаскарська, Мусонна, Західно-Австралійська;

• характеризує особливості рельєфу дна, клімату, водних мас, руху океанічних течій океану;

• порівнює особливості географічного положення Індійського океану з Тихим та Атлантичним океанами;

• пояснює вплив океану на прилеглі материки, своєрідність органічного світу;

• оцінює вплив людської діяльності на природу океану.

Індійський океан. Географічне положення. Індійський океан розташовано переважно в Південній півкулі. Він є третім за величиною у світі з площею близько 76 млн км 2 . На південному сході та заході широкими водними коридорами його з’єднано з Атлантичним і Тихим океанами. Умовна межа між ними від Африки й Австралії проводиться відповідно по 20° сх. д. і 147° сх. д. Із заходу на схід і з півночі на південь у найширших місцях Індійський океан простягнувся від берегів Австралії до Південної Африки майже на 11 000 км.

Берегова лінія океану окреслена слабо, переважають часто урвисті корінні береги з вузькою мілководною прибережною частиною. Шельфові мілководні ділянки порівняно з іншими океанами займають найменшу площу. Великі річки виносять в океан значну кількість мулу, утворюючи багатокілометрові підводні дельти, які постійно просуваються в океан.

В Індійському океані є материкові, вулканічні та коралові острови, але порівняно з іншими океанами їх тут дуже мало. Найбільше їх зосереджено у західній частині океану. Мадагаскар належить до найбільших островів світу та має площу 590 тис. км 2 . Широкою Мозамбіцькою протокою його відділено від Африки. Поблизу узбережжя Індії є великий острів Шрі-Ланка.

На північному заході в глибокому вузькому розломі простерлося Червоне море. Далі на схід лежить глибоке Аравійське море, продовженням якого є мілководна Перська затока, що глибоко врізається в суходіл. Ще далі розташована Бенгальська затока, а на крайньому сході — Тиморське й Арафурське моря. Біля узбережжя Антарктиди лежать холодні моря Співдружності та Дейвіса. Південне узбережжя Австралії омиває Велика Австралійська затока.

Рельєф дна океану. Загальна протяжність серединно-океанічних хребтів, що простягнулися дном океану, сягає 20 000 км, а висота — 2,5-4,0 км. Ложе — найглибша центральна частина океану, поділена системою підводних хребтів на кілька великих улоговин. Своєрідну будову мають ділянки в межах ложа океану, утворені з гранітів.

Середня глибина океану — 3897 м. На сході в Зондському жолобі виявлено його найбільшу глибину — 7729 м. Чималі улоговини різних частин океану мають глибину 5000-6000 м. У багатьох місцях дна Індійського океану здіймаються вулкани. Північніше острова Мадагаскар вони з’єднуються в цілі масиви.

Історія дослідження. За 3 тис. років до н. е. індійські, єгипетські, фінікійські мореплавці інтенсивно освоювали північну частину океану. Річкові цивілізації Африки й Азії використовували з цією метою судна типу джонок і катамаранів та вітрила з використанням попутних мусонів із Східної Африки у напрямі до Індії й назад.

З VI ст. до н. е., за свідченням грецького історика Геродота, фінікійці здійснювали морські походи з Червоного моря океаном до Індії та навколо Африки. Пізніше перські купці вели морську торгівлю від гирла річки Інд уздовж східного узбережжя Африки. У 325 р. до н. е. греки, після закінчення індійського походу Александра Македонського, з величезним флотом здійснили багатомісячне плавання між гирлами річок Інд та Євфрат. Існують письмові свідчення цих плавань із описом особливостей природи океану. Але спеціальних наукових досліджень до 1772 р. в океані не проводили.

У 1772-1775 рр. експедиція Д. Кука вперше провела глибоководні дослідження океану. У XVIII-XIX ст. в Індійському океані побувало чимало європейських експедицій, які вивчали якісь конкретні його природні особливості.

З кінця XIX ст. науково-дослідні кораблі різних країн розпочали комплексне дослідження рельєфу дна, клімат, течії, солоність і температуру води, тваринний і рослинний світ океану. Попри значний обсяг робіт, проведений ученими різних країн із вивчення океану, він ще зберігає багато таємниць. Наприклад, 1938 р. біологи були вражені сенсацією, спіймавши в океані живу кистеперу рибу — латимерію. Багато років уважали, що риби цієї групи вимерли понад 70 млн років тому. Нещодавно вчені виявили, що дельфіни Індійського океану розуміють «мову» черепах, які не виходять на берег без сигналу дельфінів, і таким чином оберігаються від ворогів. Дельфіни охороняють і новонароджених черепашенят, відганяючи потенційних ворогів.

Клімат і особливості води океану сформувалися під впливом географічного положення.

Клімат північної частини океану мусонний. Більша частина океану перебуває у тропічних і екваторіальних широтах, де цілий рік висока температура повітря. Улітку тут панує південно-західне повітря з екватора, яке рухається до Азії. Взимку над північною частиною океану панують північно-східні потоки тропічного повітря із суходолу. Південніше 10° пд. ш. у тропічних широтах цілоріч дмуть південно-східні пасати. В західній частині океану влітку та восени бувають урагани. В помірних широтах із заходу на схід переміщуються циклони.

У районі екватора середня температура повітря становить 4-25. +27 °С. На півдні вона нижча 0 °С. Поблизу екватора над океаном випадає від 2000-3000 до 100 мм опадів за рік (на заході Аравійського моря).

Улітку в північній частині океану температура води досягає +29 °С, узимку південніше 55° пд. ш. вона знижується до -1 °С. Із поверхні океану випаровується вологи набагато більше, ніж випадає опадів чи приносять річки. Тому солоність води в океані висока. Найвища в світі солоність у Червоному морі — 40-41 %о.

Поблизу Антарктиди в океані завжди багато криги, яка вітрами та течіями разом із айсбергами виноситься далеко на північ, узимку — до 55° пд. ш.

Під впливом мусонної циркуляції атмосфери у північній частині океану спостерігається сезонна зміна течій.

Схема руху води в Індійському океані: течії

У Південній півкулі немає сезонних коливань і течії мають постійний характер. Під впливом пасатів Південна Пасатна течія перетинає океан зі сходу до Мадагаскару. Тут вона розгалужується, даючи початок Екваторіальній протитечії, Мозамбіцькій і Мадагаскарській течіям. На півдні океану з Атлантичного океану до берегів Австралії рухається течія Західних Вітрів.

Органічний світ Індійського океану багатий і різноманітний у відкритих просторах океану до глибини 100 метрів. На поверхні води часто розвиваються синьо-зелені водорості, що викликає цвітіння води. Тут багато тунців, акул, медуз, кальмарів, отруйних морських змій, риб-вітрильників, які використовують потужний вітер і за допомогою спинного плавника, схожим на вітрила, дрейфують на великі відстані. Вночі океан випромінює світло від анчоусів.

Водяться в океані великі ссавці — ластоногі, зубаті та беззубі кити. Серед птахів виділяють фрегатів та альбатросів, а також декілька видів пінгвінів, які населяють узбережжя Південної Африки, Антарктиди й островів помірного поясу океану.

Індійський океан багатий і на морських черепах, на яких полюють у східній частині Африки, використовуючи місцеві риб-причеп, які чіпляються до акул, тунців, меч-риби. Вони без зусиль мандрують на великі відстані. Причеп прив’язують міцною мотузкою за хвіст і випускають із човна, коли акула чи черепаха з’являються поблизу. Залишається лише витягнути причепу разом з її жертвою у човен.

Лише на Сейшельських островах океану росте пальма, яка є рекордсменом за величиною плоду. Її горіх масою 13 кг досягає в довжину 75 см. Його заборонено вивозити з території островів.

На замулених і мілких ділянках північного тропічного узбережжя у воді ростуть вічнозелені мангрові ліси, які заливає під час припливів морська вода. Постійні припливи та відпливи не сприяють багатству органічного світу мангрових лісів, але тут живуть цікаві риби — мулисті стрибуни, здатні тривалий час дихати атмосферним повітрям і перебувати поза водою.

Природні ресурси Індійського океану використовують переважно прибережні країни. Рівень освоєння цих ресурсів залежить від рівня розвитку їхньої економіки. Найрозвиненішими державами басейну Індійського океану є Австралійський Союз, Південна Африка, Індія, Єгипет і Пакистан.

Рибальство та морські промисли тут розвинено значно менше, ніж в інших океанах планети і поширені переважно в прибережній зоні. На океан припадає менше 5 % світового промислу морської риби.

Поблизу екватора ловлять тунця, у південних, наближених до Антарктиди, водах океану виловлюють китів. Поблизу узбережжя Шрі-Ланки, островів Бахрейн, у Перській затоці та на мілководді біля північно-західного узбережжя Австралії, як і століття тому, добувають перли, але тепер значно меншими обсягами.

Основна їжа для китів — маленькі рачки криль — заповнює антарктичні води Індійського океану. З виловом криля пов’язують розв’язання світової продовольчої проблеми. Ресурси цього надзвичайно цінного харчового продукту величезні, але не безмежні, тому виловлювання в Індійському й інших океанах потребує міжнародного регулювання.

Шельфові ділянки океану багаті на родовища нафти, найбільші запаси якої зосереджені в басейні Перської затоки. На дні океану є родовища іншої промислової сировини — руди металів, природного газу, фосфоритів тощо. Практично необмежені запаси різноманітних розчинних у воді солей.

Важливим природним ресурсом океану є енергія припливів і відпливів. До узбереж із найбільшою різницею рівня води між припливом і відпливом належить східне узбережжя Африки, частина південного берега Азії, північно-західне узбережжя Австралії. Тут можливе будівництво припливних електростанцій.

Не менш важливими є й рекреаційні ресурси. Практично все океанічне узбережжя Африки, Азії, Австралії, більшість островів придатні для цілорічного відпочинку. Останніми роками ці природні ресурси почали освоювати. Дивовижні за формою та кольорами риби, різнобарвні корали, теплі води та сонце роблять Індійський океан одним із кращих районів відпочинку у світі.

За загальними обсягами морських перевезень Індійський океан значно поступається Атлантичному та Тихому.

Разом із тим значення морських транспортних магістралей океану постійно зростає. Найбільші транспортні потоки йдуть із портів Перської затоки до США, Японії та країн Західної Європи, доставляючи нафту та продукти її переробки.

Через Індійський океан проходять і транзитні шляхи, які пов’язують Атлантичний океан із Тихим. Для зв’язків Тихого океану з Атлантичним неабияке значення має Панамський канал. Не менше значення й у Суецького каналу. Найбільші торгові порти знаходяться в Перській затоці, Індії, Пакистані та на західному узбережжі Австралії.

Источник