Особливості північно льодовитого океану

Північний Льодовитий океан

Найменший з океанів планети — Північний Льодовитий. Його площа становить 14,75 млн км кв., що в 12 разів менша від площі Тихого океану. Малі розміри океану зумовили те, що його довго називали морем. Ще наприкінці минулого століття про нього майже нічого не знали. Сумніви були навіть щодо того, чи справді є водна поверхня в районі Північного полюса. Адже більша частина океану завжди вкрита кригою.

Географічне положення. Північний Льодовитий океан розташований на крайній півночі Землі й з усіх боків повністю оточений суходолом: Євразією та Північною Америкою. Береги материків значно порізані, тут розташовані численні моря і затоки. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження і укриті льодовиками.
Окраїнними морями океану є Баренцеве, Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське, Бофорта, Баффіна. Найбільші архіпелаги — Канадський арктичний, Нова Земля, Північна Земля, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Новосибірські острови, острів Врангеля.
В океан впадають багатоводні річки, прісні води яких помітно змінюють природні умови прибережних районів. Проте найбільший вплив на природу Північного Льодовитого океану справляє Атлантика. її води вільно проникають на північ через широкі протоки. Через вузьку Берингову протоку океан сполучається з Тихим океаном.

Рельєф дна. Головна особливість рельєфу дна Північного Льодовитого океану — великі розміри шельфу. Ширина шельфу вздовж берегів Євразії становить близько 1300 км. Він займає понад 50% площі дна океану.
Ложе океану має складну будову. Великі його улоговини розділені великими підводними хребтами. З-поміж них виділяють хребти Ломоносова і Менделєєва. Особливе місце у Північному Льодовитому океані займає серединно-океанічний хребет, який є фактично продовженням такого самого хребта в Атлантиці.
На відміну від інших океанів, для дна Північного Льодовитого не характерні вулканізм і землетруси, оскільки тут відсутня перехідна зона.

Клімат і води. Кліматичні умови Північного Льодовитого океану, які визначаються його положенням у полярних широтах, помітно відрізняються від клімату інших океанів. Температура вод у приповерхневому шарі в зимовий період майже всюди від’ємна і становить -1,8°С. Влітку вона може бути додатньою, але, як правило, не перевищує +5°С. Через це у центральній частині океану впродовж усього року зберігається крига. В зимові місяці вона вкриває 9/10, а влітку — близько половини його площі.
Пересічна потужність арктичної криги 3 м. У центральній частині океану переважають крижини з багаторічного льоду, що утворюють величезні льодові поля. Біля узбережжя плаває однорічна крига. Влітку вона руйнується, утворюючи широкі ополонки. Система таких ополонок біля берегів Євразії відома з давніх-давен і часто використовується в судноплавстві.
Взимку в центральній частині океану температура повітря сягає -30°С і часто знижується до -40°С. Літо також холодне: температура повітря в більшості районів становить -10°С — -12°С. Вищі температури впродовж року спостерігаються біля берегів Європи, де помітний вплив мають теплі течії.
Крига ізолює поверхню океану від безпосереднього впливу атмосфери. Тому, на відміну від інших океанів, морські течії Північного Льодовитого слабо пов’язані з атмосферною циркуляцією. Головну роль у їх формуванні відіграє потужний потік атлантичних вод, що рухаються вздовж Євразії на схід до Берингової протоки. Крізь неї в Північний Льодовитий океан вливаються води Тихого океану. Значну кількість води сюди приносять річки, зокрема Азії. Все це разом створює надлишок води в Чукотському і Східносибірському морях, яка стікає через центр Арктики до проток між Гренландією та Європою. Так виникає Трансарктична течія.
Солоність вод Північного Льодовитого океану завдяки періодичному таненню криги невисока. В окремих морях, куди впадають численні річки, вона становить 25%о-29%о. Там, де в океан вливаються солоні води Атлантичного і Тихого океанів, солоність зростає до 35%о.

Органічний світ. Через суворі кліматичні умови життя в Північному Льодовитому океані бідне. Тільки в приатлантичній його частині видовий склад морських організмів дещо більший. Саме тут і зосереджений промисловий вилов риби.
В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Риба — головна пожива для інших тварин, у тому числі й морських ссавців — тюленів, моржів, білуг. Полює на тюленів і рибу також білий ведмідь. На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — «пташині базари».
Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей — гігантизм. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м. У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5-6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.
Складні природні умови значно утруднюють освоєння багатств Північного Льодовитого океану. Але вже розпочато добування олова біля узбережжя Сибіру та нафти і газу біля берегів Канади і Аляски. Особливе значення в освоєнні районів Крайньої Півночі має Північний морський шлях, який проходить уздовж північного узбережжя Євразії до Берингової протоки.

Базове джерело: Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: підручник для 7 класу середньої школи. — К. : Абрис, 1995. — 288 с.: іл.

Источник

Північний Льодовитий океан

Тема 5. Північний Льодовитий океан

Найменший з океанів планети — Північний Льодовитий. Його площа становить 14,75 млн км кв., що в 12 разів менша від площі Тихого океану. Малі розміри океану зумовили те, що його довго називали морем. Ще наприкінці минулого століття про нього майже нічого не знали. Сумніви були навіть щодо того, чи справді є водна поверхня в районі Північного полюса. Адже більша частина океану завжди вкрита кригою.

§ 23. Особливості природи океану

1. Як впливає географічне положення океану на його природу?
2. На яких глибинах розташований шельф?

Географічне положення

Північний Льодовитий океан розташований на крайній півночі Землі й з усіх боків повністю оточений суходолом: Євразією та Північною Америкою. Береги материків значно порізані, тут розташовані численні моря і затоки. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого. Більшість островів мають материкове походження і укриті льодовиками.

За картою атласу визначіть назви окраїнних морів і найбільших островів Північного Льодовитого океану.
В океан впадають багатоводні річки, прісні води яких помітно змінюють природні умови прибережних районів. Проте найбільший вплив на природу Північного Льодовитого океану справляє Атлантика. її води вільно проникають на північ через широкі протоки.

Знайдіть їх на карті

Через вузьку Берингову протоку океан сполучається з Тихим океаном.

Рельєф дна

Головна особливість рельєфу дна Північного Льодовитого океану — великі розміри шельфу. Ширина шельфу вздовж берегів Євразії становить близько 1300 км. Він займає понад 50% площі дна океану.

Ложе океану має складну будову. Великі його улоговини розділені великими підводними хребтами. З-поміж них виділяють хребти Ломоносова і Менделєєва. Особливе місце у Північному Льодовитому океані займає серединно-океанічний хребет, який є фактично продовженням такого самого хребта в Атлантиці.

Пригадайте особливості його будови.

На відміну від інших океанів, для дна Північного Льодовитого не характерні вулканізм і землетруси, оскільки тут відсутня перехідна зона.

Клімат і води

Кліматичні умови Північного Льодовитого океану, які визначаються його положенням у полярних широтах, помітно відрізняються від клімату інших океанів. Температура вод у приповерхневому шарі в зимовий період майже всюди від’ємна і становить -1,8°С. Влітку вона може бути додатньою, але, як правило, не перевищує +5°С. Через це у центральній частині океану впродовж усього року зберігається крига. В зимові місяці вона вкриває 9/10, а влітку — близько половини його площі.

Пересічна потужність арктичної криги 3 м. У центральній частині океану переважають крижини з багаторічного льоду, що утворюють величезні льодові поля. Біля узбережжя плаває однорічна крига. Влітку вона руйнується, утворюючи широкі ополонки. Система таких ополонок біля берегів Євразії відома з давніх-давен і часто використовується в судноплавстві.

За картами атласу визначіть, які повітряні маси переважають над океаном протягом року, та пригадайте їхні властивості.

Взимку в центральній частині океану температура повітря сягає -30°С і часто знижується до -40°С. Літо також холодне: температура повітря в більшості районів становить -10°С — -12°С. Вищі температури впродовж року спостерігаються біля берегів Європи, де помітний вплив мають теплі течії.

Крига ізолює поверхню океану від безпосереднього впливу атмосфери. Тому, на відміну від інших океанів, морські течії Північного Льодовитого слабо пов’язані з атмосферною циркуляцією. Головну роль у їх формуванні відіграє потужний потік атлантичних вод, що рухаються вздовж Євразії на схід до Берингової протоки. Крізь неї в Північний Льодовитий океан вливаються води Тихого океану. Значну кількість води сюди приносять річки, зокрема Азії. Все це разом створює надлишок води в Чукотському і Східносибірському морях, яка стікає через центр Арктики до проток між Гренландією та Європою. Так виникає Трансарктична течія.

Солоність вод Північного Льодовитого океану завдяки періодичному таненню криги невисока. В окремих морях, куди впадають численні річки, вона становить 25‰-29‰. Там, де в океан вливаються солоні води Атлантичного і Тихого океанів, солоність зростає до 35‰.

Органічний світ

Через суворі кліматичні умови життя в Північному Льодовитому океані бідне. Тільки в приатлантичній його частині видовий склад морських організмів дещо більший. Саме тут і зосереджений промисловий вилов риби.

В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Риба — головна пожива для інших тварин, у тому числі й морських ссавців — тюленів (мал. 57), моржів (мал. 58), білуг. Полює на тюленів і рибу також білий ведмідь (мал.59). На скелястих берегах птахи (чайки, гаги, кайри, топірці, баклани тощо) утворюють масові гніздування — «пташині базари».

Незважаючи на бідність, органічний світ Північного Льодовитого океану дуже своєрідний. Одна з його особливостей — гігантизм. Тут трапляється найбільша медуза — ціанея, яка у діаметрі сягає 2 м, а щупальці її витягуються до 20 м. У холодних водах океану життєві процеси уповільнюються, що зумовлює значну тривалість життя його мешканців. Наприклад, мідії живуть до 25 років (для порівняння, у Чорному морі — тільки 5-6 років), тріска близько 20, а камбала — 40 років.

Складні природні умови значно утруднюють освоєння багатств Північного Льодовитого океану. Але вже розпочато добування олова біля узбережжя Сибіру та нафти і газу біля берегів Канади і Аляски. Особливе значення в освоєнні районів Крайньої Півночі має Північний морський шлях, який проходить уздовж північного узбережжя Євразії до Берингової протоки.

1. Географічне положення Північного Льодовитого океану різко відрізняється від інших океанів через розташування його в полярних широтах.
2. Головна особливість рельєфу дна океану — дуже велика площа шельфу і відсутність перехідної зони.
3. Суворі кліматичні умови зумовлюють те, що більша частина океану цілорічно укрита кригою.
4. Органічний світ Північного Льодовитого океану бідний, але дуже своєрідний.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чим пояснити назву Північного Льодовитого океану?
2. Що відмінного в рельєфі дна Північного Льодовитого океану порівняно з іншими океанами земної кулі?
3. З чим пов’язане помітне підвищення температур води і повітря в океані біля берегів Європи?
4. Назвіть особливості органічного світу Північного Льодовитого океану.

Наприкінці 80-х років XIX ст. на узбережжі Гренландії було знайдено вмерзлі в кригу речі, що належали одній із американських полярних експедицій. Ця експедиція загинула біля північно-східних берегів Євразії. Оскільки в Гренландії подібні знахідки траплялися й раніше, вчені зробили припущення про існування в Північному Льодовитому океані потужної течії.

Виходячи з цього, норвезький учений Ф.Нансен виступив з оригінальним проектом дослідження океану. Він вирішив не йти проти природи, а, скориставшись течією, спробувати за її допомогою проникнути вглиб Арктики. Оскільки йшлося про плавання серед крижаних полів, на замовлення Нансена було побудоване спеціальне судно з яйцеподібним корпусом. Боковий тиск криги не руйнував такий корабель, а витискував його на поверхню криги. На цьому судні 1883 р. Нансен і його одинадцять товаришів почали дрейф від Новосибірських островів, який тривав три роки. Результати експедиції Нансена змінили тодішні уявлення про Центральну Арктику. Виявилося, що це глибоководна водойма. В ній були відкриті поверхневі і глибинні течії. Одержані цінні спостереження за погодою та органічним світом глибинних районів Арктики. Експедиція Нансена стала зразком наукових досліджень, а ім’я його — авторитетним у світі науковців.

Відомо, що Північний полюс не є найхолоднішим місцем у Північній півкулі. Таке місце розташоване за тисячі кілометрів на південь від полюса. Чим же це пояснити? У пом’якшенні клімату в районі Північного полюса велика роль належить кризі, якою завжди вкрита центральна частина океану. Справа в тому, що з утворенням криги виділяється тепло. Під час утворення 1 см куб криги шар повітря над ним до висоти 25 м нагрівається на 10°С.

В історії дослідження і вивчення Північного Льодовитого океану є приклад чудового наукового передбачення. У 20-х роках XX ст. російський учений В.Ю.Візе, опрацьовуючи матеріали дрейфу однієї з полярних експедицій, звернув увагу на незвичайну річ. В одному з районів Карського моря рух затиснутої кригою шхуни не збігався ні з напрямом вітрів, ні з напрямом морських течій. Виходячи з цього, Візе припустив, що саме тут, очевидно, знаходиться невідомий острів, і наніс його на карту. 1930 р. експедиція на криголамі «Сєдов», керівником якої був Візе, підтвердила припущення вченого. Острів справді виявили там, де він уже був відкритий на папері. Йому дали ім’я Візе.

Одними з найхолодніших морів Світового океану є Східносибірське і Бофорта з температурою води від -1,5°С до -1,8°С.

Источник

Особливості Північного Льодовитого океану

Загальна характеристика Північного Льодовитого океану як найменшого з океанів Землі: аналіз сучасних методів дослідження, знайомство з екологічною ситуацією. Особливості головних проблем дослідження айсбергів в Арктиці, розгляд способів їх вирішення.

Рубрика	География и экономическая география
Вид	контрольная работа
Язык	украинский
Дата добавления	23.05.2014

Північний Льодовитий океан відрізняється суворістю клімату , великою кількістю льодів і відносно малими глибинами . Життя в ньому повністю залежить від обміну водою і теплом з сусідніми океанами.

Північний Льодовитий океан — найменший з океанів Землі. Розташований океан в центрі Арктики , яка займає великі простори навколо Північного полюса , що включають океан , прилеглі частини материків , острови і архіпелаги .

Перші відомості про природу приполярних областей океану були зібрані в кінці XIX в . під час дрейфу « Фрама « Ф. Нансена і плавання до полюса на початку XX в . Г. Сєдова на шхуні «Св. Фока «. У Росії народився новий план вивчення океану. У 1899 р. за проектом адмірала С. О. Макарова був побудований перший в світі криголам « Єрмак» , на якому було виконано три плавання в полярних водах і доведено, що лід можна перемогти силою машин.

Радянські вчені розробили нові методи дослідження Північного Льодовитого океану. У 1937 р. на дрейфуючій крижині була організована перша полярна станція «Північний полюс- 1 « ( СП- 1 ) .

1.Проблеми Північного Льодовитого океану

Екологічна ситуація в водах Північного Льодовитого океану далека від сприятливої . В даний час перед світовим співтовариством постала проблема вирішення відразу декількох екологічних проблем , пов’язаних з Північним Льодовитим океаном. Перша проблема — масове винищення морських біологічних ресурсів , зникнення деяких видів морських тварин, що мешкають в умовах крайньої Півночі .

Друга проблема світового масштабу — повсюдне танення льодовиків , відтавання ґрунту і перехід її із стану вічної мерзлоти в стан . Третя проблема — засекречена діяльність деяких держав , пов’язана з випробуваннями ядерної зброї. Саме засекречений характер подібних заходів і ускладнює встановлення істинної картини екологічної ситуації у водах Північного Льодовитого океану.

І якщо одну з екологічних проблем — знищення деяких видів морських тварин — вдалося певною мірою вирішити ще наприкінці XX століття шляхом встановлення заборон та обмежень на їх винищення , то інші проблеми — радіаційне забруднення , танення льодів — до цих пір залишаються невирішеними.

Крім того , до вже наявних екологічних проблем у найближчому майбутньому може додатися ще одна — забруднення вод океану внаслідок розвитку нафто- газодобувної промисловості на території океану.

Моніторинг екологічної ситуації в Північному Льодовитому океані. Танення льодовиків та дрейф айсбергів

Наявність льодів — найхарактерніша особливість Північного Льодовитого океану. Їх утворення пов’язане з низькою температурою і відносно низькою солоністю поверхневих водних мас, які опріснені великою кількістю річкових вод, що стікають з материків. Тут переважає багаторічний лід товщиною 2 — 4 м і більше. Вітри і течії викликають рух і стиснення льодів, освіта торосів.

В зв’язку з глобальним потеплінням вчені встановили, що з початку вересня 2007 року в східній частині Північного Льодовитого океану став швидко танути лід. Західні екологи стверджують, що процес розморожування Арктики увійшов в необоротну фазу і до 2030 року океан буде відкритий для судноплавства.

Айсберг (нім. Eisberg, «крижана гора») — великий вільно плаваючий шматок льоду в океані. Як правило, айсберги відколюються від шельфових льодовиків. Оскільки щільність льоду становить 920 кг / м ?, а щільність морської води — близько 1025 кг / м ?, близько 90% обсягу айсберга знаходиться під водою. Багаторічні снігопади, ущільнення снігового покриву викликає «зростання» айсберга.

2.Існуючі інформаційні системи в Північному Льодовитому океані

Полярні регіони є невід’ємною і швидко змінюється частиною системи планети Земля. Майбутнє навколишнього середовища людини , його добробут і сталий розвиток вимагають всебічного розуміння полярних систем , процесів і змін, що відбуваються в полярних регіонах , а також спостереження за ними. Підсумки третього Міжнародного полярного року свідчать про те , що відбувається в полярних регіонах , позначається у всьому світі і зачіпає всіх нас . Процеси, що відбуваються в Північному Льодовитому океані (ПЛО) , не знають міжнародних кордонів і мають глобальні наслідки . Міжнародні дослідження Північного льодовитого океану почалися в рамках Першого міжнародного полярного року (МПР), проведеного в 1882 — 83гг . Наступні важливі етапи міжнародного співробітництва в Арктиці включають Другий МПР в 1932 — 33рр , Міжнародний геофізичний рік в 1957 — 58гг . і Третій Міжнародний полярний рік в 2007 -2008рр.

Міжнародні організації , діяльність яких пов’язана з вивченням Північного льодовитого океану:

Арктична Рада (Arctic Council) Створений у 1996 році. Міжурядова організація для розгляду проблем , що становлять спільні стурбованість країн Арктики : Канади , Данії (включаючи Гренландію і Фарерські острови), Фінляндії , Ісландії , Норвегії , Росії , Швеції та США (http://www.arctic-council.org)

Міжнародний науковий арктичний комітет (МНАК) . (International Arctic Science Committee (IASC) створений у 1990 році. До складу Ради МНАК входять представники Канади , КНР , Данії , Фінляндії , Франції , Німеччини , Ісландії , Італії , Японії , Нідерландів , Норвегії , Польщі, Росії , республіки Корея , Швеції , Швейцарії , Великобританії (http://www.iasc.se )

Наукова рада з дослідження Північного Льодовитого океану (НРПЛО) (Arctic Ocean Science Board (AOSB) , створений в 1984 році. До складу НРПЛО входять: Канада , КНР , Данія , Фінляндія , Франція , Німеччина , Ісландія , Японія , Республіка Корея , Нідерланди , Норвегія , Польща , Росія , Швеція , Швейцарія , Великобританія , США. (www.aosb.org)

Всесвітня метеорологічна організація і Міжурядова океанографічна комісія (МОК) ЮНЕСКО співпрацюють в рамках Спільної ВМО — МОК Технічної комісії з океанографії та морської метеорології (ТКОММ) (Joint WMO — IOC Technical Commission on Oceanography and Marine Meteorology (JCOMM), діяльність якої включає деякі аспекти , пов’язані із спостереженнями , управлінням даними та обслуговуванням в галузі морської метеорології та океанографії , включаючи морський лід . (http:www.jcomm.info)

Станція » Північний полюс- 40 » розпочала роботу в Арктиці

2 жовтня 2012 року науково -дослідна дрейфуюча станція «Північний полюс- 40 » приступила до роботи.

До складу станції увійшли 16 осіб , начальник «СП- 40 » — полярник Микола Фомічов .

Товщина льоду , на який висаджені для річної роботи полярники , складає більше 2 метрів , розмір крижини в поперечнику перевищує 3 км . У прес -службі зазначають , що цього року пошуки підходящої для станції крижини були ускладнені рекордно малою кількістю дрейфуючого льоду в Арктиці.

Як відомо , площа крижаного покриву Північного Льодовитого океану досягла у вересні історичного мінімуму , перевершивши в цьому відношенні 2007 рік.

Основною причиною закриття наукової станції послужила тріщина в крижині, на якій вона розміщувалася. Офіційно станція була закрита 8 червня 2013, коли до неї підійшов Атомохід «Ямал». На станції був спущений державний прапор РФ, наукове обладнання евакуйовані, всі полярники піднялися на борт атомного криголама, який взяв курс на архіпелаг Північна земля.

Рис. 1. Дрейф станції «Північний полюс-40»

північний льодовитий океан айсберг

Виявлення арктичних айсбергів по супутниковому зображенні РСА і видимому діапазоні високого розрішення

Важливість дослідження айсбергів в Арктиці визначається не тільки суто науковим інтересом , а й у зв’язку з освоєнням арктичної шельфової зони , оскільки вони становлять загрозу для мореплавання , нафтових і газодобувних платформ і підводних комунікацій . Айсберенги , що зароджуються в межах російської Арктики , відколюються від вивідних льодовиків , розташованих на Шпіцбергені , Землі Франца Йосифа ( ЗФЙ ) , Новій Землі та Північній Землі ,і виносяться або в Арктичний басейн , або на південь — в моря Баренцове , Карське і Лаптєвих, де тануть протягом декількох років.

Методи супутникового дистанційного зондування є основними методами моніторингу крижаного покриву, що забезпечують оперативне отримання інформації про його стан.

Рис. 2. Схема використання супутникових засобів дистанційного зондування для відстеження ПОЛО.

Дані зі станції » Північний полюс- 40 » та космічного зондування айсбергів можна віднести до спеціалізованих систем.

Ці системи забезпечують виконання декількох функцій: — інформаційно-довідкові; — моніторингові; — інвентаризаційні; — прийняття рішень; — дослідницькі; — навчальні.

Завдання, які можна виконувати за допомогою таких систем.

У центрі уваги арктичних країн і міжнародної спільноти стоять проблеми, пов’язані із станом екосистеми Північного Льодовитого океану , морським судноплавством у Північному Льодовитому океані , безпечної видобутком нафти і газу , чисельністю і розподіл видів морських організмів , льодовим покривом і поведінкою тварин , морським забрудненням та харчової ланцюгом , зміною комерційних запасів риб , наслідками великомасштабного комерційного рибальства , зміною кислотності океану і змісту вуглецю , охоронюваними районами , біосферними заповідниками та об’єктами всесвітньої спадщини.

За підсумками 3-го Міжнародного полярного року були визначені наступні наукові проблеми , пов’язані з Арктикою і Антарктикою , які мають загальнолюдське значення і потребують уваги наукової спільноти :

· Швидка зміна клімату в Арктиці;

· Скорочення запасів снігу та льоду в світі ( морський лід , льодовики , крижані щити , сніговий покрив , вічна мерзлота ) ;

· Вплив великих крижаних щитів на підвищення рівня Світового океану і роль підльодовиковому середовища в динаміці крижаних щитів;

· Глобальні кліматичні наслідки змін в океанічній циркуляції ;

· Скорочення біорізноманіття та зміни в структурі та розповсюдженні екосистем;

· Викид метану в атмосферу внаслідок танення вічної мерзлоти ;

· Удосконалення сценаріїв і прогнозів на базі спільних кліматичних і погодних моделей;

· Глобальний перенесення забруднюючих та токсичних речовин в полярні регіони і їх вплив на навколишнє середовище , населення та екосистеми;

· Здоров’я і добробут жителів Арктики і арктичних громад.

Станція » Північний полюс- 40 «

Програма наукових спостережень «СП- 40 » носить комплексний характер і включає океанографічні , метеорологічні , аерологічні , льодові спостереження , дослідження в області енергомасообміну в системі атмосфера — лід — океан , а також великий комплекс спеціальних спостережень .

На станції застосовуються сучасні вимірювальні прилади і технології. Головним завданням є продовження моніторингу стану природного середовища в Арктичному басейні.

Передумови використання даних дистанційного зондування для виявлення айсбергів. Айсберги ідентифікуються за зображенням високого просторового дозволу видимого діапазону з супутників Landsat, Terra, «МоніторЕ» та іншим, отриманим у світлий час за відсутності хмарності. Вони ідентифікуються з використанням одного з слідуючих ознак: наявність тіні; світла пляма — відображення світла від поверненої до Сонця частини айсберга; текстура великих столоподібних айсбергів; наявність розводдя поблизу айсберга з за його руху щодо криги

Рис. 3. Фрагмент зображення ENVISAT ASAR Wide Swath північно-східній частині Баренцевого моря за 15 вересня 2006 (а) і карта розподілу айсбергів на південь від ЗФЙ, отримана при аналізі зображення ENVISAT ASAR за 15 вересня 2006 (б).

Рис. 4. Три зображення видимого діапазону сенсора ASTER за 20 квітня 2005р., накладені на карту частини Баренцевого моря. Відмічені та зафіксовані на зображеннях айсберги.

3.Порівняння даних про розподіл айсбергів, отримані при аналізі супутникових зображень

Існуюча база даних айсбергів в арктичних морях заснована на матеріалах літакової льодової розвідки , спостереженні із суден і полярних станцій. На основі цих даних складені карти їх розподілу , включаючи максимальну і середню кількість спостережених айсбергів для квадратів розміром 100 ? 100 км і вірогідності зустрічі з ними в різні місяці. Очевидно , що кількість спостережених айсбергів в значній мірі залежить від кількості виконаних льодових розвідок. Також очевидно , що в представлених в Атласі арктичних айсбергів [ 1 ] даних реальна кількість айсбергів недооцінюється , і основне питання полягає в тому , наскільки значні ці розбіжності. На рис. 4 представлено покриття північної частини Баренцевого моря трьома зображеннями видимого діапазону сенсора ASTER . За цим зображенням , кожне з яких має розміри 60 ? 60 км , було ідентифіковано в загальній складності 245 айсбергів. Таким чином , їх середня щільність в цьому районі становить 227 айсбергів на 10.000 км 2 . За даними , представленими в роботі [ 1 ] , максимальна кількість айсбергів , що спостерігалися в квадратах 100 ? 100 км в квітні на південь від Землі Франца Йосипа , змінювалося від 5 до 100 , а середня їх значення не перевищувало 5 . Таким чином , супутникові зображення високого дозволу дозволяють отримувати більш точні оцінки їх кількості , ніж наведені в літературі що базуються на даних льодових розвідок і суднових спостережень .

1) Дослідження та прогнозування дрейфу айсбергів за натурними даними, результатами моделювання та дистанційного зондування.

2) Ймовірні оцінки ризиків зіткнення айсбергів з гідротехнічними спорудами та суднами.

3) Створення карт з місцем розташуванням айсбергів та прогнозуванням подальшого їхнього руху.

4) Визначення точних розмірів та форм айсбергів, так як більша частина знаходиться під водою.

5) Визначення швидкості під поверхової та поверхової течій для визначення швидкості руху айсбергів та їх направлення.

6) Створення програми для запобігання зіткнення кораблів з ??айсбергами, в яких враховується цілий ряд факторів — напрямок вітру, швидкість течій, температура води. На підставі цих даних прогнозується дрейф айсбергів, які загрожують не тільки кораблям, але і нафтовим платформам (подібна програма розробляється за участю національного дослідницького ради Канади та Канадської служби спостереження за льодами. Як вважає професор Севідж, вона зможе забезпечувати приблизно на 30 відсотків більш точний прогноз)

5.Яким підрозділам організацій потрібно використання геоінформаційних систем з моніторингу дрейфу айсбергів

Айсберги представляють небезпеку для судноплавства. Необхідною умовою підвищення безпеки плавання при наявності айсбергів є зниження швидкості судна при його вході в айсбергові води. Один з найбільш відомих прикладів зіткнення айсберга з судном — загибель «Титаніка» в 1912 році. Наявність айсбергів в окремих випадках підвищує ефективність плавання в льодах . Під час штормової погоди судно може на безпечній відстані відстоюватися за айсбергами , використовуючи їх як масивний хвилелом і як засіб захисту від багаторічного льоду. Айсберги , володіючи великою осадкою , в крижаних полях і згуртованих дрейфуючих льодах рухаються , подібно криголаму , руйнуючи і захоплюючи за собою льоди. Небезпека для плавання представляють « шлейфи « айсбергів , що складаються з уламків і дрібніших брил льоду.

При наявності глибинних протитечій або після зміни напрямку пануючого вітру айсберги нерідко рухаються в напрямку , протилежному дрейфу морських льодів. У цьому випадку айсберги становлять велику небезпеку для затертих в льодах судів , оскільки можуть нахвалитися на них. Навесні розломи і руйнування айсбергів найінтенсивніше рано вранці незабаром після потрапляння на лід прямої сонячної радіації або після того , як айсберг вирине з туману . Вони обумовлені появою термічних напружень в поверхневому шарі. Відкололися багатотонні масиви льоду з гучним сплеском йдуть під воду , викликаючи величезні стрімкі хвилі , а потім з силою виштовхуються на поверхню , причому часто на великому видаленні від основної маси. Гідродинамічної або звукової хвилі від йде на великій швидкості судна в окремих випадках достатньо, щоб порушити рівновагу айсберга. При вимушеному підході до айсберга на дистанцію менше двох миль суду повинні йти самим малим ходом з включеним гідролокатором , щоб уникнути зіткнення з підводними виступами ( таранами ) , що відходять від його підводної частини іноді на 300-500 м.

Дальність виявлення айсбергів судновими РЛС залежить від форми об’єктів. Великі айсберги з крутими схилами можуть визначатися з 14-30 миль. Найгірше визначаються похилі айсберги з пологим схилом . З деяких ракурсів дальність їх виявлення не перевищує 3 миль .

2) Науково-дослідна робота

На айсберги практикується будівництво жилих дослідних баз. Прикладом такого айсберга може служити Станція » Північний полюс- 40 «.

При встановленні науково-дослідних станцій айсберги використовувалися як причали. Проведення вантажних операцій з айсбергів. Вони використовуються в тому випадку , коли льодові умови не дозволяють підійти судну до бар’єра. У цьому випадку судно швартується до айсбергу і вже з нього виробляються польоти літаків і вертольотів.

3) Забезпечення прісною водою

Зараз є актуальним питання створення технології транспортування айсбергів для отримання питної води. Спосіб транспортування льоду айсберга для отримання води з нього полягає в тому , що здійснюють вибір айсберга шляхом обльоту для оцінки малогабаритних показників айсберга , проводять висадку на поверхню айсберга бригади для визначення опорних точок якірних свердловин з якірними пристроями , в які розміщують якірні пристрою. Курс руху айсберга підтримують дистанційним управлінням парусної системи , які здійснюються з корабля, який супроводжує. Після прибуття айсберга до місця призначення в континентальній частині південного або північного тропіків приступають до оброблення айсберга на транспортабельні частини , що доставляються на майданчики , де термальний режим навколишнього середовища змінює фазовий стан твердого айсберга в питну воду , яку потім через насосну систему транспортують під тиском через трубопровід , прокладений в континентальній частині шельфу для роздачі її споживачам на континенті. Технічний результат полягає у прискоренні доставки льоду айсбергів до місця призначення для використання їх як джерела прісної екологічно чистої води.

Арктика нагрівається набагато швидше, ніж інші регіони Планети, і наслідки зростання температури тут самі руйнівні. Одне з них — скорочення товщини і площі льоду. У вересні 2010 року вчені зафіксували другий за останні 5 років «арктичний мінімум» — рекордно низька для цієї пори року кількість льоду в Арктиці.

Як можливо інтегрувати зовнішні джерела геопросторових даних моніторингу Північно-Льодовитого океану в бізнес-процесі транспортування продукції та в нафтодобувній сфері.

Дані Міжнародного льодового патруля можна використовувати у судноплавстві.

Області транспортних шляхів в Північній Атлантиці завжди були небезпечними для навігації. В 1913 році Берегова охорона США взяла на себе керування та експлуатацію патруля. На теперішній час Льодовий патруль це одиниця берегової охорони США, але служба Canadian Ice Service, Льодова розвідка та національний центр Ice (США) також приймають участь у спостереженнях. США складає Ice-звіти з лютого по липень, а Канада складає звіти за іншу частину року.

Місія Міжнародного льодового патруля полягає в спостереженні за айсбергами біля Великої Ньюфаундлендської банки і забезпечити точне розташування меж айсбергів в морському товаристві, в тому числі льоду і поточних умов.

Велика Ньюфаундлендська банка — група підводних плато на південний схід від Ньюфаундленду на Північноамериканському континентальному шельфі. Цей терен має глибини 24-100 м. Тут холодна Лабрадорська течія занурюється під теплі води Гольфстриму. Морське судноплавство між Європою та Північною Америкою зазвичай йде за цим маршрутом. І тут за рік у середньому відсліжують близько 500 айсбергів, які можуть загрожувати суднам.

На жаль, Льодовий патруль діє тільки в області Великої Банки. Так як це єдине місце в світі, де айсберги складають велику загрозу з доставки грузу.

Північний Льодовитий океан з прилеглими територіями суші — це величезний нафтогазоносний супербассейн , що містить найбагатші запаси нафти і газу. За даними , які наводить Геологічна суспільство США в 2008 році , нерозвідані запаси Арктичного шельфу оцінюються в 90 мільярдів барелів нафти і 47 трильйонів м ? природного газу , що складає 13 % нерозвіданих світових запасів нафти і 30 % нерозвіданих газових запасів . Більше 50% нерозвіданих запасів нафти знаходиться біля узбережжя Аляски ( 30 млрд барелів ) , в Амеразійському басейні ( 9,7 млрд барелів ) і в районі Гренландії.

Айсберги-гіганти представляють серйозну небезпеку для нафтових бурових вишок, , так як брила льоду в 100 кв. кілометрів має масу в сотні мільйонів тонн і може нанести серйозні пошкодження навіть дуже міцним конструкціям.

Тому потрібно слідкувати за рухом айсбергів та забезпечення запобіжних засобів, наприклад, відбуксирування.

ено н Размещено на stud.wiki

Подобные документы

Загальна характеристика та основні показники чотирьох океанів на Землі: Тихий, Індійський, Атлантичний та Північний Льодовитий. Складові частини та природні ресурси Світового океану. Біогеоценози та біоценози в біогеографічних областях Світового океану.

курсовая работа [9,0 M], добавлен 23.10.2011

Районування, клімат, гідрологічний режим, мінеральні ресурси Тихого океану. Наукові дані про океан. Дослідження океану, його роль в світовій економіці. Суттєва ланка екваториальної циркуляції Тихого океану. Відмінність між східним і західним побережжям.

реферат [65,2 K], добавлен 11.11.2010

Поняття Світового океану та його значення. Історія дослідження Світового океану та його ресурсів. Біологічні ресурси океану, їх роль та класифікація. Рослинність Світового океану. Раціональне використання біологічних ресурсів людиною та їх охорона.

курсовая работа [6,8 M], добавлен 11.09.2016

Антарктична циркумполярна течія як головна особливість Південного океану. Рельєф, геологічна будова, геофізичні поля. Структурно-геоморфологічне районування дна. Особливості берегів і островів. Кількість сонячної радіації, що надходить до поверхні океану.

курсовая работа [1,4 M], добавлен 18.12.2013

Сутність агропромислового комплексу. Особливості Агропромислового комплексу Північного Кавказу. Галузі ринкової спеціалізації. Агропромисловий комплекс Південного федерального округу в першому півріччі 2007 р. Формування нових форм господарювання в АПК.

реферат [30,8 K], добавлен 14.06.2010

Геологічна будова Світового океану. Підводні окраїни материків – континентальний шельф, схил, підніжжя. Елементи перехідної зони рельєфу: улоговини окраїнних глибоководних морів, острівні дуги, ложе океану, глибоководні жолоби, серединно-океанічні хребти.

курсовая работа [3,6 M], добавлен 14.10.2014

Мінеральні ресурси. Хімічні елементи, розчинені у морській воді. Видобуток кухонної солі. Видобуток магнію. Видобуток калію. Видобуток брому. Прісна вода. Опріснення солених вод Світового океану. Запаси прісної води у айсбергах. Енергетичні ресурси.

реферат [68,7 K], добавлен 03.10.2008

Ознайомлення із змістом палеокліматичних гіпотез. Дослідження зміни кліматичних умов, складу рослинного та тваринного світів в Північній Європі з історичного погляду. Вплив уповільнення теплої течії Гольфстрім на клімат Великобританії та Північної Європи.

реферат [22,0 K], добавлен 23.11.2010

Республіка Сьєрра-Леоне — унітарна держава, що складається з трьох провінцій. Особливості екваторіального клімату країни. Територія Мадагаскару, держави на однойменному острові й кількох прилеглих островах південно-західної частини Індійського океану.

реферат [42,4 K], добавлен 13.01.2011

Схили як нахилені ділянки земної поверхні, сформовані в результаті ендогенних і екзогенних процесів як на суші, так і на дні морів і океанів: аналіз видів, знайомство з головними морфологічними класифікаціями. Характеристика осипних та лавинних схилів.

реферат [32,1 K], добавлен 05.03.2016

Источник