Світовий океан природні ресурси

Ресурси Світового океану: біологічні, мінеральні та енергетичні. Реферат

Ресурси Світового океану загалом поділяються на біологічні, мінеральні, енергетичні. Це ресурси, що вже видобуваються або можуть бути добуті з води узбережної частини, дна та надр океанів та морів

Біологічні ресурси океанів — риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо), ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд. тонн.

Обсяги поповнення рибних запасів, видобуток яких становить від 4/5 до 9/10 всього морського промислу, досягає 200 млн. тонн щорічно. Основними районами вилову риби в світі є шельфові ділянки, що займають 7-8% площі Світового океану і забезпечують 90% обсягів вилову, а також центральна частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна Атлантика.

Найбільші рибопромислові країни світу — Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Республіка Корея, Данія, Таїланд, Індонезія, Великобританія. Дедалі більшого розвитку набуває штучне розведення на фермах та морських плантаціях деяких видів молюсків, водоростей, що дістало назву марикультури.

Мінеральні ресурси океанів представлені нафтою, газом, групою твердих корисних копалин. Перспективними для видобутку нафти та газу є 1З млн. км 2 шельфової зони Світового океану. Геологічні запаси нафти оцінюються в 0,3 трлн тонн, газу — в 140 трлн м 3 . Світовий видобуток нафти з шельфу становить 1/4 загальних обсягів, газу — 1/10.

Найбільш інтенсивно видобуток ведеться в Перській, Мексиканській затоках, затоці Маракайбо, Північному і Каспійському морях. Підводний видобуток кам’яного вугілля на шельфі проводять Великобританія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія.

В перспективі зростатиме видобуток залізних руд, міді, нікелю, олова, титану, сірки, фосфоритів, будівельних матеріалів та інших з дна океанів та морів. Підраховано, що води Світового океану містять понад 60 хімічних елементів.

З морської води видобувають багато кухонної солі (1/3 солі, що споживається людьми), магнію, брому, калію. Зростає використання опрісненої морської води (Кувейт, Казахстан, Японія, Туркменістан, Азербайджан).

Енергетичні ресурси океану — це принципово доступна механічна та теплова енергія його вод. Поки що з енергетичних ресурсів Світового океану найбільше використовується енергія припливів і відпливів, яка оцінюється вченими в 1 млрд. кВт.

Перші припливно-відпливні електростанції буди споруджені у Франції (гирло річки Ране) та в Росії (Кисла губа в Мурманській області). Хвильові електростанції діють в Японії, Великобританії, Австралії, Індії, Норвегії. В перспективі передбачається використання термальної енергії океанських вод.

Рекреаційні ресурси — це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності.

Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси — це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об’єкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси — культурні об’єкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать:

• в Атлантичному океані — Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських агломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки;
• в Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст та міських агломерацій узбережжя Північної та Південної Америки;
• в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, район прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар.

Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів.

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

• узбережжя теплих морів;
• береги річок, озер та водосховищ;
• лісові та лучні масиви;
• передгір’я та гірські країни;
• міста — столичні та історичні центри;
• міста-курорти або курортні місцевості;
• релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;
• давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території — чистота або забрудненість вод, повітря, ґрунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни.

Нині до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.

Источник

Ресурси Світового океану

Суходіл охоплює менше третини поверхні земної кулі, тому людство дедалі більше звертає свої погляди до просторів Світового океану. І як показали дослідження другої половини XX ст., тут містяться такі багатства, які часто перевищують ресурси суходолу.

Головним багатством океану є величезні запаси води (близько чверті кубічного кілометра на кожного жителя Землі). Ці ресурси є практично невичерпними, і коли людство оволодіє економічно вигідною технологією опріснення солоної морської води, можна буде повністю вирішити проблеми водозабезпечення.

Океан багатий на біологічні, мінеральні та енергетичні ресурси. У морській воді розчинено понад 70 хімічних елементів, за що її називають «рідкою рудою». Використовуючи новітні технології, з води вже вилучають деякі з них, зокрема бром, йод, магній, кухонну сіль тощо.

Біологічні ресурси Світового океану — це морські організми, які використовує людина. В Океані налічується 180 тис. видів тварин і 20 тис. видів рослин. Господарське значення мають риби, морські безхребетні (устриці, краби), морські ссавці (кити, моржі, тюлені) та морські водорості. На сьогодні людство приблизно на 25% задовольняє свої потреби в харчових білках саме за рахунок ресурсів Світового океану. Найбільш продуктивною є зона континентального шельфу, особливо мілководдя дає змогу вирощувати багато видів риб, молюсків, водоростей.

Мінеральні ресурси Світового океану дуже різноманітні. Нині на шельфі океану видобувають нафту, природний газ, кам’яне вугілля, залізні руди, алмази, золото, бурштин тощо. Почалося освоєння ложа океану. Тут виявлено великі запаси залізо-марганцевої сировини, що значно перевищують її запаси на суходолі. Крім основних компонентів, в океанських родовищах міститься понад 20 корисних елементів: нікель, кобальт, мідь, титан, молібден та ін. У США, Японії, Німеччині та інших країнах уже розроблені технології видобування залізо-марганцевих руд з океанічного дна.

З усіх видів мінеральної сировини, що розробляється у Світовому океані, реальне значення для економіки має нафта й газ. Адже на морському дні зосереджено не менш як 65% потенційних запасів нафти. У наш час з морського дна одержують понад 2% загального видобутку нафти й газу у світі.

Головна частина нафтогазових покладів приурочена до континентального шельфу, де в осадових породах виявлено більш як 600 нафтогазоносних басейнів. Це прибережні акваторії Латинської Америки, країн Близького і Середнього Сходу, Африки, Північної, Південної і Південно-Східної Азії. Значною нафтогазоносністю вирізняються шельфові акваторії таких розвинених країн, як Велика Британія, Норвегія, США і Канада.

Енергетичні ресурси Світового океану невичерпні та різноманітні. Енергія припливів уже використовується у Франції, США, Росії, Японії, Канаді. Тут збудовані припливні електростанції (ПЕС). Значним резервом є енергія хвиль, морських течій, перепадів температур води.

На сьогодні вже збудовано ряд невеликих електростанцій, що використовують енергію хвиль. Вони забезпечують роботу маяків і метеостанцій на дрібних островах Японії.

У наш час постає проблема економного використання багатств Світового океану, охорони його ресурсів. Особливо непокоїть світову громадськість нафтове забруднення Океану. Адже достатньо лише 1 грама нафти, щоб знищити життя в 1 м 3 води. Для збереження природи Світового океану укладаються міжнародні угоди про охорону вод від забруднення, правила використання біологічних ресурсів, заборону випробувань зброї масового ураження в Океані. Великі надії покладаються на використання в майбутньому справді невичерпних ресурсів: енергії Сонця, вітру, внутрішнього тепла Землі, космосу.

Рекреаційні ресурси світу.Рекреаційними називають природні умови, а також ресурси і об’єкти природного та антропогенного походження, які можуть використовуватися для відпочинку, туризму та охорони здоров’я.

Серед різноманітних природних благ, які використовують для різних видів рекреації (оздоровчої, відпочинкової, пізнавальної чи розважальної тощо) можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландшафти, заповідники і національні парки, порожисті річки, круті шпилясті вершини та багато іншого. Визначні пам’ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території. Однак використання рекреаційних ресурсів залежить ще й від належної інфраструктури – транспортного освоєння території, закладів розміщення (готелів, мотелів та ін.), громадського харчування тощо.

Рекреаційні ресурси поділяють на природно-рекреаційні та культурно-історичні.

До природно-рекреаційних належать морські й озерні узбережжя, гірські області, території з комфортним температурним режимом. Їх використовують для таких видів туризму: пляжний (Лазуровий берег Франції, Італійська Рив’єра, Золоті піски Болгарії, острови Середземного і Карибського морів, Океанії), зимовий (Альпи, Скандинавські гори, Карпати, Піренеї, Кордильєри), екологічний (відвідування національних парків та неосвоєних територій).

Оптимальне поєднання природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів спостерігається в Європі, що дає змогу приваблювати сюди туристів з усього світу. В Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, Великій Британії, Греції, Чехії, Австрії, Швейцарії є не лише відповідна інфраструктура, а й дуже давні традиції прийому відпочиваючих і туристів. Спортивний, особливо гірськолижний туризм, активно розвивається в Скандинавських країнах, у високогір’ї Альп і т. д. Значними рекреаційними ресурсами володіє Азія. Тут і десятки тисяч кілометрів узбереж теплих морів, і найвищі у світі гори, і тисячі унікальних історичних та архітектурних об’єктів, і дуже самобутня культура багатьох народів. Але потік туристів у країни Азії нерідко стримується різними політичними і соціальними чинниками. У багатьох країнах панують тоталітарні режими, тривають військово-політичні конфлікти.

В Африці використання рекреаційних ресурсів стримується надзвичайно низьким рівнем розвитку більшості країн цього континенту, а також тропічними хворобами. У цьому регіоні виділяються ПАР та країни Північної Африки, особливо Єгипет, що мають рекреаційні ресурси, схожі з європейським Середземномор’ям. В Америці найбільше приваблюють відпочивальників острівні країни Карибського моря, Мексика, окремі райони США та Канади. Рекреаційними районами світового значення стали Флорида та Каліфорнія. Відносне здешевлення і підвищення швидкості транспортних перевезень також може сприяти інтенсивнішому використанню рекреаційних ресурсів багатьох віддалених регіонів. Серед таких особливо цікавими є Австралія та Океанія, які мають ендемічний рослинний і тваринний світ.

Источник

§ 14. Природні ресурси Світового океану. (підручник)

§14. Природні ресурси Світового океану.

1. Які океани є на Землі?
2. Яка частина поверхні Земної кулі вкрита Світовим океаном?
3. Як людина використовує Світовий океан?

Світовий океан упродовж усієї історії людства відіграва’ важливу роль у житті людини. Природні ресурси Світового океану поділяють на чотири групи:

1. ресурси, що містяться у морській воді;
2. біологічні,
3. мінеральні,
4. есурси теплової та механічної енергії.

Ресурси Світового океану

В кожному кубічному кілометрі морської води міститься близько 35 млн т твердих речовин, в тому числі близько 20 млн тон кухонної солі, 10 млн тон магнію, 31 тис.т брому, 3 т урану, 0,3 т срібла, 0,04 т золота. Усього в морській воді розчинено більше ніж 70 хімічних елементів, тобто 2/3 відомих у світі. Найбільше у воді натрію, магнію, хлору та кальцію. Проте тільки 16 елементів мають відносно високу концентрацію йі практичне значення. Морська вода – єдине джерело добування брому; у воді його у 8 разів більше, ніж у земній корі.

Морську воду, застосовуючи технології опріснення, можна використовувати для поповнення запасів прісної.

В океані досить широко представлені біологічні ресурси: 180 тис. видів тварин і 20 тис. видів рослин. Значна біомаса морських організмів – 36 млрд тон. Її кількість у десятки разів зростає від екватора до полюсів. Це пояснюється тим, що холодноводні організми більші у розмірах та швидше відтворюються.

У теплих водах Мексиканської затоки

Господарське значення мають чотири групи біологічних ресурсів: риби, морські безхребетні (краби, устриці, гребінці, мідії, кальмари, восьминоги, каракатиці), морські ссавці (кити, моржі) та морські водорості. Найпродуктивніша частина океану – шельф. Величина біологічних ресурсів пов’язана з чистотою води.

Понад 85% біомаси океану, що використовується людиною, припадає на рибу. Найбільші улови у Тихому океані та Норвезькому, Беринговому, Охотському та Японському морях. Вчені вважають, що практично всі морські водорості можна вживати у їжу. Найбільше їх заготовляють Китай, Японія, КНДР. Але на сьогодні Світовий океан дає людству лише 2% продуктів харчування.

Рибалки за роботою. Еквадор

Оскільки використання біологічних ресурсів моря в багатьох країнах перевищує їх природне відтворення, то в багатьох країнах поширеним видом діяльності є штучне розведення риб, молюсків (устриць, мідій), ракоподібних та водоростей, що називається марикультурою. Вона поширена у Японії, Китаї, Індії, Індонезії, Південній Кореї, США, Нідерландах та Франції.

Мінеральні ресурси Світового океану діляться на три групи. Насамперед, це ресурси морських надр (природний газ, нафта, вугілля, залізна руда, олово). Половина світових запасів нафти припадає на морські родовища, які є продовженням материкових. Найбільш відомі шельфові родовища Північного моря, Перської та Мексиканської заток. Перспективним є шельф Баренцового моря й Сахаліну. Вже сьогодні 1/3 нафти отримують з морських родовищ. На шельфі також видобувають вугілля (Великобританія, Канада, Японія, Китай), сірку (США). Крім того, під дією хвиль і течій руйнується прибережна частина морського дна, яка є джерелом прибережних розсипів (розсипних родовищ), що містять алмази, олово, золото, платину, бурштин. Мінеральні ресурси також можна видобувати на морському дні – будівельні матеріали, фосфорити, залізо-марганцеві конкреції. Залізо-марганцеві конкреції мають розміри 5-10 см у діаметрі, їхня форма переважно округла або сплюснута. Залягають вони на глибинах 100-7000 м. Поширені вони у Тихому, Індійському, Атлантичному океанах. Усього рудні поля займають 10 % площі дна океанів. Технології їхнього видобутку вже розроблені, проте ще не мають широкого використання. У районах серединно-океанічних хребтів у місцях виходу гарячих джерел сконцентровані значні запаси руд цинку, свинцю, міді та інших металів.

Родовища розсипних алмазів давно відомі на південно-західному узбережжі Африки. Тут. На відстані 1600 км у піщано-гравійний відкладах шельфу та берегових терас утворились багаті родовища високоякісних алмазів, запаси яких становлять близько 40 млн каратів. Золотоносні піски є на піщаних пляжах Золотого берега Аляски, біля берегів Канади, Панами, Чилі, Бразилії, Туреччини, Єгипту, Індії та Австралії. Платинові піски відомі на узбережжі Аляски, Індії, Австралії, Бразилії. Високоякісні конкреції вміщують до 30 різних елементів, серед яких марганець (25-30 %), залізо (15 %), нікель (12 %), мідь (1,2 %), кобальт (0,3 %). Бурштин (сонячний камінь) виноситься хвилями Балтійського та Північного морів на узбережжя Фінляндії, Швеції, Данії, Норвегії, Нідерландів та східної частини Британських островів.

Значними є ресурси механічної енергії: гідроенергетичний потенціал припливів більше потенціалу всіх річок Землі, а енергія хвиль в 90 разів більше енергії припливів. Термічна енергія виникає у результаті різниці температур поверхневих і глибинних вод. Ця різниця має бути не меншою 20?С. Максимальні значення її в тропічних широтах. Проте, за сучасного рівня розвитку науки й технології поки що економічно невигідно застосовувати механічну та теплову енергію Світового океану, за виключенням енергії припливів і відпливів. Припливні електростанцій побудовані у Франції, США, Китаї та Росії.

Під час відпливу в Північному морі

Використання всіх видів ресурсів Світового океану супроводжується його забрудненням. Особливу загрозу несе забруднення нафтою та нафтопродуктами в результаті скидання відходів з суден, аварій танкерів, втрат при погрузці та розгрузці. Щороку їх потрапляє в океан 5-10 млн т. Нафтова плівка, що утворюються на поверхні океанічної води, гальмує процес біосинтезу, порушує біологічні та енергетичні зв’язки. Крім того, забруднення Світового океану пов’язане із захороненням токсичних та радіоактивних відходів, проведенням випробувань різних видів зброї. Також значні обсяги забруднення надходять із річковими водами. Щороку цим шляхом до океану потрапляє понад 320 млн т солей заліза, 6,5 млн т фосфору. Майже третина мінеральних добрив (30 % калію, 20 % азоту, 2,5 % фосфору) вимиваються дощовими водами та виносяться річками у моря та океани. Морська вода, насичена нітратами, – сприятливе середовище для одноклітинних водоростей, які, утворюючи величезні пласти (до 2 м товщиною), утруднюють доступ кисню в глибинні горизонти. Це зумовлює замор риби та інших організмів. Значна кількість забруднення води океану пов’язана з промисловими та побутовими відходами. Проблема охорони океанічних вод стосується усіх країн, навіть тих, які не мають безпосереднього виходу до моря. Охорона та раціональне використання морського середовища є об’єктом міжнародного співробітництва.

Источник