Річки, що впадають в Індійський океан – назви і опис
Індійський океан розташований між східним берегом Африки, північним узбережжям Євразії та Австралією. Перерахувати всі річки, що відносяться до басейну Індійського океану складно, адже їх число вимірюється тисячами. Проте можна назвати кілька великих водних артерій, які легко знайти на глобусі невеликого розміру.
Цей водойма розташована на півострові Індостан, його протяжність становить 3180 км Басейн Інду має площу, рівну 960 тис. кв. км. Істок водного потоку знаходиться в Тибеті (Китай), на схилі гори Кангринбоче. Звідти річка тече на південь, перетинаючи індійський штат Джамму і Кашмір, а далі основна частина русла Інду пролягає по території Пакистану. Недалеко від міста Карачі річка впадає в Аравійське море.
Від імені цієї річки походить назва «Індія». Але по її території Інд майже не протікає. Справа в тому, що британці в 1947 році при наданні незалежності своєї раніше єдиної колонії розділили її на дві держави за релігійною ознакою – мусульманський Пакистан і індуїстської Індії.
Священна річка для індусів. Тут проходять Ритуальні обмивання, а також над Гангом розвіюють попіл кремованих віруючих. Басейн річки займає більше 1 млн кв. км, а протяжність водного потоку оцінюється в 2700 км. Ганг утворюється при злитті двох річок, Бхагіратхі і Алакнанда, а впадає в Бенгальську затоку. За своєю повноводності займає 11-е місце у світі, а якщо ще і врахувати його найбільший приплив, Брахмапутру, то він підніметься на 3-ю позицію в цьому рейтингу.
Брахмапутра
Найбільший приплив Гангу, чия довжина досягає 2896 км. витоком річки вважається місце, де відбувається злиття водних потоків Джангці і Чема-Юндунг. Спочатку Брахмапутра тече по китайській території, далі перетинає Індію, а з Гангом річка зливається в Бангладеші. Площа її басейну сягає 650 тис. кв. км.
Салуїн
Ця водна артерія тече майже рівно на південь. Її витоком є озеро Цлацо, розташоване в Китаї. Далі водний потік протяжністю 2400 км проходить по територіях М’янми і Таїланду, після чого впадає в затоку Моутама, що відноситься до Андаманського моря.
Євфрат
Одна з тих річок, на березі якої виникли перші цивілізації. Євфрат утворюється при злитті річок Мурат і Карасу на сході Туреччини. Далі водотік, петляючи, тече на південь до водосховища ель-Асад, де річка повертає на південний схід. На території Іраку відбувається злиття Євфрату і іншої річки, Тигра, в один водойма, що носить назву Шатт-ель-Араб, який, в свою чергу, впадає в Перську затоку. Загальна довжина Євфрату досягає 2700 км, а його басейн має площу в 673 000 кв. км.
Розташовується дещо північніше Євфрату. Територія між цими двома річками відома як Месопотамія, або Межиріччя. Тут в IV тис. до н. е. виникла Шумерська цивілізація, можливо, перша на Землі. Довжина Тигра перевищує 1900 км. початок водойму бере в гірському масиві Східний Тавр на території сучасної Туреччини. Звідти річка тече на південний схід аж до місця злиття з Євфратом. Втім, записи античних істориків свідчать, що раніше ці дві річки мали роздільні гирла. Найбільше місто на березі Євфрату – Багдад.
Замбезі
Річка довжиною 2574 км. За цим показником Замбезі займає 4-е місце в Африці. Площа басейну річки перевищує 1,5 мільйона кв. км. витік водойми розташований в лісах Замбезії, звідки водний потік тече на південний схід. Впадає річка в Мозамбікську протоку. На цій річці розташований знаменитий водоспад Вікторія. Він унікальний тим, що має ширину більше 1000 метрів (1800 м) і висоту більше 100 метрів (120 м). Ніде в світі більше немає такого ж одночасно і високого, і широкого водоспаду.
Іраваді
Найважливіша водна артерія М’янми, чия довжина становить 2170 км. По витраті води займає 13-е місце в світі. Річка починається в місці, де зливаються Нмай і Малі, а звідти тече майже строго на південь. Впадає водний потік в Андаманське море.
Лімпопо
Річка на півдні Африканського континенту, відома великою кількістю крокодилів, що мешкають в ній. Довжина Лімпопо дорівнює 1750 км. Витік розташований у гірському масиві Вітватерсранд, де об’єднуються в єдине ціле річки Крокодайл і Маріко. Звідти води Лімпопо течуть на схід, поки не досягнуть Індійського океану.
Источник
Підручник Географія 7 клас — Гільберг Т.Г. — Грамота 2015 рік
ТЕМА 2. Євразія
§ 47. Річки басейнів Тихого й Індійського океанів, внутрішнього стоку. Озера
- Назвіть і покажіть на карті відомі вам річки Євразії, що течуть у моря Тихого й Індійського океанів.
- У яку пору року особливо багато випадає опадів на узбережжі Тихого й Індійського океанів? Поясніть, чому.
Річки басейну Тихого океану (мал. 122). Майже в усіх річок Євразії басейну Тихого океану значно переважає дощове живлення. Улітку мусони приносять великі дощі, які спричиняють бурхливі розливи річок. У приекваторіальній смузі (на півдні Індокитаю та на більшій частині Зондських островів) річки отримують багате й рівномірне дощове живлення протягом року. Найбільші річки Тихоокеанського басейну — Амур, Хуанхе, Янцзи та Меконг.
Амур узимку замерзає, але внаслідок малосніжної зими весняна повінь на ньому невелика. Зате влітку під час мусонних дощів річка та її притоки широко розливаються.
Хуанхе (чЖовта річка») починається в північно-східній частині Тибетського нагір’я, тече в глибоких ущелинах і живиться переважно внаслідок літнього танення гірського снігу. Далі, роблячи великий вигин на північ, тече посушливою місцевістю, перетинає Лесове плато (плоскогір’я) і виходить на Велику Китайську рівнину. Тут річку живлять літні мусонні дощі.
Лес легко розмивається, і Хуанхе несе каламутну від жовтого мулу воду. Русло річки поступово заповнювалося мулом, унаслідок чого воно стало вищим за прилеглу низовинну рівнину. Щоб захистити місцевість від затоплення, річку ще в давні часи оточили береговими дамбами. Під час літніх дощів, коли її рівень значно підвищувався, вона часто проривала дамби й затоплювала поля та села, завдаючи великого лиха. Хуанхе іноді змінювала свій напрямок, відхиляючись на сотні кілометрів убік. Упадаючи в Жовте море, річка утворює дельту, яка збільшується щороку в середньому на 300 м. Узимку вона замерзає. Для судноплавства малопридатна.
Мал. 122. Басейни океанів і внутрішнього стоку
Янцзи («Блакитна річка») — найбільша річка всієї Євразії (5800 км). Бере початок на Тибетському нагір’ї й у верхній течії живиться водою внаслідок літнього танення гірського снігу та льодовиків. Річка пробивається між гірськими хребтами й тече швидко. Спустившись на рівнину, живиться водою мусонних дощів й улітку широко розливається. Янцзи багатоводна протягом року, упадає в Східнокитайське море (мал. 123). Річка судноплавна, по ній на 1200 км від моря можуть плавати навіть морські судна.
Мал. 123. Зміни рівня води в річці Янцзи протягом року
Річка Меконг теж бере початок на Тибетському нагір’ї, недалеко від річки Янцзи. Потім тече по півострову Індокитай у Південнокитайське море. У гирлі річки утворилася велика дельта.
Річки басейну Індійського океану. У річок, які впадають в Індійський океан, живлення здебільшого дощове. Річки, що починаються на Тибетському нагір’ї й у Гімалаях, крім дощового, отримують також живлення внаслідок танення гірських льодовиків. До басейну Індійського океану належать великі річки Інд і Ганг із Брахмапутрою.
Річка Інд бере початок на Тибетському нагір’ї (на висоті 5,3 км). У неї впадають основні гірські притоки, і вона тече далі посушливою низовиною, живлячи численні зрошувальні канали й утрачаючи багато води на випаровування. Улітку, під час мусонних дощів і танення гірського снігу та льодовиків, Інд широко розливається, а взимку дуже міліє. Річка впадає в Аравійське море.
Річка Ганг починається в Гімалаях (мал. 124). Далі повільно тече по низовині вздовж Гімалаїв, приймаючи деякі бурхливі притоки й віддаючи частину своїх вод для зрошення полів. Річка має змішане льодовиково-дощове живлення, і під час повені рівень її піднімається в середньому на 10-12 м. Ганг — одна з найповноводніших річок земної кулі. Вона впадає в Бенгальську затоку, утворюючи величезну болотисту дельту разом з іншою великою річкою Брахмапутрою. Ця річка починається на Тибетському нагір’ї, недалеко від Інду, але тече в інший бік, обходячи Гімалаї зі сходу.
Мал. 124. Дельта річки Ганг
Річки й озера басейнів внутрішнього стоку. До областей, що не мають стоку в океани, належать: а) басейн Каспійського моря, який займає значну частину Східноєвропейської, або Руської, рівнини, Уральських гір і Кавказу; б) майже вся середня частина Євразії (Туранська низовина та гори й плоскогір’я, що знаходяться на схід від неї); в) внутрішні області Іранського нагір’я та Аравійського плоскогір’я.
Каспійське море втратило зв’язок з океанами, і тепер воно найбільше на земній кулі безстічне солоне озеро. Його рівень на 28 м нижчий за рівень Світового океану.
По Східноєвропейській рівнині в Каспійське море впадає велика річка Волга, а з Уральських гір — довгий, але маловодний Урал. Вони живляться переважно водою, утвореною внаслідок весняного танення снігу.
У внутрішніх частинах Євразії великі простори, зайняті пустелями й напівпустелями, майже позбавлені річкової сітки. На місці багатьох річок, які колись тут протікали, залишилися тільки сухі русла, що заповнюються водою після дощів і потім швидко висихають (наприклад, ваді на півострові Аравія). Великі річки течуть із сусідніх гір. Там вони отримують живлення внаслідок літнього танення гірського снігу та льодовиків, а також з ґрунтових вод, які просочуються під землею біля підніжжя гір. Упадають в безстічні озера або висихають і зникають у пісках.
До таких річок належать Сирдар’я, що стікає з Тянь-Шаню, і багатоводна Амудар’я, що бере початок у горах Паміру та Гіндукушу. Вони проносять свої води через пустелі у велике, але не дуже глибоке солоне озеро, що називається Аральським морем. Ці річки розливаються влітку, саме тоді, коли вода особливо потрібна для посівів, і тому їх води широко використовують для зрошування полів.
Озера. Як і в Північній Америці, у Євразії дуже багато озер. Вони розташовані нерівномірно. Багато озер на північному заході Євразії знаходяться серед скель і горбів у западинах, з’єднані між собою та з Балтійським морем порожистими річками. Найбільші з них — Ладозьке й Онезьке. їх улоговини утворилися в результаті повільного опускання земної кори. Давній льодовик виорав улоговини десятків тисяч озер.
Там, де клімат сухий і спекотний, озер, як правило, мало й вони мають солону воду.
Деякі озера в горах розташовані в западинах земної кори. У найглибшій западині знаходиться озеро Байкал. Інше скупчення озер — у передгір’ях Альп. їх улоговини утворені льодовиками, які спускалися з гір, і в багатьох місцях оточені грядами льодовикових наносів. Через озера протікають гірські річки. Найбільше — Женевське озеро (мал. 125).
Залишками давнього морського басейну є Каспійське й Аральське моря-озера. На південному сході розташовані незамерзаюче озеро Іссик- Куль, озеро Балхаш.
Озера мають велике господарське значення. Значна їх кількість — Байкал, Ладозьке, Онезьке та ін. — містять великі запаси чистої прісної води, зручні для судноплавства.
Мал. 125. Женевське озеро
Практична робота 10 (продовження)
Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Євразії
Позначте на контурній карті, користуючись атласом.
Річки: Рейн, Дунай, Дніпро, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр;
озера: Каспійське море, Женевське, Ладозьке, Байкал, Мертве море.
Запитання та завдання
- Назвіть спільні ознаки річок басейнів Тихого й Індійського океанів.
- Укажіть особливості рельєфу та клімату Євразії, що сприяли утворенню басейнів внутрішнього стоку.
- Охарактеризуйте одне з озер Євразії за планом. Розкрийте його значення в господарській діяльності людини.
- Дайте порівняльну характеристику річок Янцзи й Хуанхе.
Працюємо з картою та атласом
Нанесіть на контурну карту межі всіх річкових басейнів материка Євразія. Підпишіть.
Підготуйте повідомлення на одну з тем: «Багаторічна мерзлота та господарська діяльність людини», «Екологічні проблеми річок Євразії», використовуючи різноманітні джерела інформації.
Байкал (у перекладі означає «Багате озеро») (мал. 126) простягається з північного сходу на південний захід на 636 км. Найбільша ширина озера — 79 км, площа його становить 31,5 тис. км 2 . За величиною Байкал посідає восьме місце серед озер земної кулі. Це найглибше озеро на Землі. Його глибина — 1642 м.
Источник
§ 41. Річки Євразії
Пригадай або здогадайся
- 1. Що називається басейном річки?
- 2. Які типи живлення має річка?
- 3. Що таке режим річки та від чого він залежить?
Загальні риси поверхневих і підземних вод материка
Материк сотень великих річок. На материку є багато поверхневих (річок, озер, боліт, льодовиків) та підземних вод. На жодному іншому материку немає такої кількості великих річок. Вони несуть свої води в усі чотири океани, що омивають Євразію. Величезні повноводні ріки мають дуже розгалужену мережу приток. Материк не має собі рівних і за площею басейнів внутрішнього стоку (мал. 2.280). Це пояснюється маловодністю внутрішніх частин материка, а також наявністю великих тектонічних знижень.
Мал. 2.280. Найбільша річка Європи — Волга належить до басейну внутрішнього стоку оскільки впадає в озеро, яке називають Каспійським морем
Різноманіття живлення річок. Різноманітність кліматичних умов Євразії суттєво позначається на особливостях вод суші в межах материка. Там є всі типи річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і ґрунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Багато з них збирають воду з величезних басейнів.
Річки басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів
Загальні риси річок Атлантики. В Атлантичний океан і його моря впадають річки західної, південної і північної частин Європи. Велика кількість річок західної і південної частин Європи починаються в горах й у верхній течії мають типово гірський характер: у вузьких глибоких долинах утворюються численні пороги і водоспади (мал. 2.281). Стрімкі потоки виносять масу твердого матеріалу (пісок, гальку), що відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко сповільнюється, а річки стають рівнинними.
Мал. 2.281. Водоспад у Карпатах на одній з малих річок басейну Тиси
Мал. 2.282. Ельба під час весняної повені
Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони повноводні впродовж року, особливо взимку, коли зменшується випаровування (річка Сена та ін.). На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і ріки замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба, мал. 2.282).
Найбільша річка басейну Атлантичного океану. Дунай — найбільша річка басейну Атлантичного океану в Євразії, друга за величиною річка Європи. Вона тече із заходу (з гір Шварцвальд, мал. 2.283) на схід у Чорне море, де утворює дельту з декількома рукавами («гирлами»). У верхній течії Дунай збирає воду з Альп, а тому повноводний і влітку (мал. 2.284). У середній і нижній течії річка перетинає низовини, де має добре виражену весняну повінь, яка пов’язана з таненням снігу. Прориваючись поміж Карпатами і Східно-сербськими горами, Дунай утворює вузьку глибоку скелясту ущелину — Залізні Ворота, де побудований великий гідровузол.
Рейн. У високих Альпійських горах бере початок одна з великих річок Європи — Рейн (мал. 2.285). У верхній течії він має головним чином льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли тане лід і сніг у горах. Тече він у верхів’ях гірськими масивами, утворюючи безліч порогів. У середній і нижній течії — це рівнинна ріка, що живиться переважно дощовими водами. Замерзає Рейн на короткий час і не щороку. У пониззях на низинному узбережжі Північного моря він відкладає велику масу твердого матеріалу і тече начебто по насипу, що утворений власними наносами. При найменшому підйомі води Рейн заливає великі простори. Для захисту земель від повеней побудовано багато штучних валів та дамб.
Мал. 2.283. Витік Дунаю у Шварцвальді
Мал. 2.284. Дунай у Джердапській ущелині
Мал. 2.285. Територію долини річки Рейн у середній течії із численною кількістю середньовічних замків та мальовничими берегами занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Мал. 2.286. Річка Дунай — головна водна магістраль Західної Європи
Господарське значення річок. Рейн і Дунай (мал. 2.286) — найважливіші транспортні магістралі, що зв’язують країни, розташовані вздовж їхніх берегів. Вони забезпечують вихід багатьох країн Європи до океану.
Річки, що впадають у Середземне море, повноводні взимку і міліють, коли настає сухе літо. Скандинавські річки басейну Атлантичного океану — короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв’язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії (мал. 2.287). Багато гідроелектростанцій є у верхів’ях інших річок Європи, що беруть початок у горах.
Річки Північного Льодовитого океану. У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талими сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. Їхнє скресання з настанням теплого сезону починається з верхів’їв, куди весна приходить раніше. Оскільки нижче за течією річка перебуває ще під крижаним панцирем, то спостерігаються затори і наледі, підйом рівня води, затоплення значних площ. Найповноводніша річка басейну — Єнісей, а найдовша — Об (мал. 2.288) з Іртишем (5 410 км).
Мал. 2.287. Одна із річок на Скандинавському півострові, що перегороджена греблею ГЕС
Мал. 2.288. Річка Об
Річки басейнів Тихого та Індійського океанів, внутрішнього стоку
Річки Тихого океану. Річки басейну Тихого океану також здебільшого починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів’ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід (мал. 2.289). Вони виносять на рівнини величезну кількість намулу, що відкладається на низовинах Східної Азії.
Мал. 2.289. Верхів’я Янцзи — найдовшої річки Євразії
Мал. 2.290. Хуанхе — «жовта річка»
Одна із найбільших річок басейну Тихого океану Хуанхе перетинає Лесове плато (мал. 2.290). Оскільки лес — осадова суглиниста порода жовтого кольору, що легко розмивається, то вода у річці каламутна й жовта. Хуанхе — «жовта ріка» у перекладі з китайської мови. Так само, як і Рейн у пониззях, вона тече по «насипу» власних відкладів. Під час літніх мусонних дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річка розливається, часто змінює своє русло. Дамби, що тягнуться вздовж русла, під час сильних підйомів рівня води прориваються, і вода руйнує поселення, змиває ґрунт із полів, знищує дороги, позбавляє мільйони людей даху і їжі. Місце впадіння ріки у Жовте море перемістилося за період існування у цих краях людської цивілізації на сотні кілометрів.
Найбільша річка Євразії Янцзи (довжина — 5530 км) також належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море (мал. 2.291). Вона має багато спільних рис з Хуанхе за характером течії, живленням, режимом. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розділяється на рукави, утворює озероподібні розширення. Як і Хуанхе, Янцзи має постійно зростаючу простору дельту. Крім мусонних літніх дощів вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами у верхній течії. На відміну від Хуанхе, стік Янцзи в пониззях зарегульований озерами. Рівень води в нижній течії залежить і від морських припливів, що виступають у ролі загат.
Мал. 2.291. Янцзи у нижній течії
Хуанхе, Янцзи та інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення. Вони дають воду для зрошення, відкладають родючий намул, використовуються для судноплавства. По Янцзи піднімаються навіть морські судна. У перенаселених місцях річка дає додаткову площу для житла: люди селяться на плотах і суднах.
Дещо інший режим мають ті річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов’язані з випаданням мусонних дощів (мал. 2.292).
Мал. 2.292. Катастрофічна повінь на Амурі
Річки басейну Індійського океану. Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ганг із Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат.
Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях. Частина приток Інду та Брахмапутри стікають із Тибетського нагір’я. У верхів’ях — це типові гірські річки. Виходячи на Індо-Гангську низовину, вони поступово набувають рівнинного характеру. На схилах Гімалаїв улітку випадає дуже багато опадів, крім того, тануть сніги і льодовики (мал. 2.293). Рівень річок у цей сезон різко підвищується. Ганг і Брахмапутра при впадінні в Бенгальську затоку утворюють величезну спільну дельту (мал. 2.284). При підйомах води тут бувають грандіозні повені, що загрожують загибеллю густонаселеним островам дельти. Однак люди все-таки селяться на островах, незважаючи на небезпеку, тому що землі родючі, а кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства.
Інд у нижній течії перетинає посушливі місцевості, і багато його води йде на випаровування і зрошення земель.
Мал. 2.293. Джерело живлення річки Інд — льодовики Гімалаїв
Мал. 2.294.Спільна дельта Гангу та Брахмапутри. Вигляд з космосу
У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря.
Річки басейну внутрішнього стоку. Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку — Волга (найбільша річка Європи, мал. 2.295), Урал, Аракс, Терек, які несуть свої води в Каспійське море-озеро. Сирдар’я та Амудар’я несли свої води до Аральського моря, але в наш час, як і Зеравшан, Чу, Мургаб, губляться у пісках пустелі.
Мал. 2.295. Волга у нижній течії
Опрацювавши параграф, спробуй відповісти
- 1. До басейнів яких океанів належать річки Євразії?
- 2. Назви джерела живлення річок басейну Атлантичного океану.
- 3. Чому та на яких річках трапляються затори та наледі?
- 4. Чому річки басейну Тихого океану розливаються влітку?
- 5. Які особливості живлення і режиму річок басейну Індійського океану?
- 6. Які річки належать до басейну внутрішнього стоку?
Застосуй знання, дізнайся більше
- 1. Чому на заході Євразії густота річок більша, ніж у центральній її частині?
- 2. Чому серед басейнів внутрішнього стоку всіх материків на території Євразії він найбільший?
- 3. Які з великих річок Євразії мають дельти?
- 4. Порівняй річки басейнів Індійського та Тихого океанів. У чому полягають їхні спільність та відмінність?
Назви зображені об’єкти чи явища
Источник